Song of Solomon 1

Соломонова Пісня над піснями.
Песен на песните, на Соломон.
Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!
Нека ме целуне с целувките на устата си — защото любовта ти е по-добра от вино.
На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Твоите масла имат приятно благоухание, името ти е като пречистено масло — затова те обичат девиците.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!
Привлечи ме след теб, нека побързаме. Царят ме въведе в покоите си. Ще се радваме и ще се веселим за теб. Ще прославяме твоята любов повече от виното. Те с право те обичат!
Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
Черна съм, но хубава, ерусалимски дъщери, като кидарските шатри, като Соломоновите завеси.
Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...
Не ме гледайте, че съм почерняла, защото слънцето ме е погледнало. Синовете на майка ми ми се разгневиха, направиха ме пазачка на лозята, но своето лозе не опазих.
Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?
Кажи ми, ти, когото обича душата ми, къде пасеш стадото си, къде го успокояваш по пладне? Понеже, защо да съм като една, която се скита край стадата на твоите другари?
Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.
Ако ти не знаеш, най-прекрасна между жените, излез по стъпките на стадото и паси козлетата си при шатрите на овчарите.
Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
На кобила на фараоновите колесници те уподобих, любима моя.
Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!
Красиви са бузите ти с украшения и шията ти с огърлици.
Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!
Ще ти направим златни украшения със сребърни капки.
Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
Докато царят е на трапезата си, нардът ми издава благоуханието си.
Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
Възлюбеният ми е за мен като торбичка със смирна, която почива между гърдите ми.
Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!
Възлюбеният ми е за мен като кипрова китка в лозята на Енгади.
Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!
Ето, красива си, любима моя! Ето, красива си! Очите ти са като гълъби.
Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!
Ето, красив си, любими мой, да и приятен! И постелката ни е свежа зеленина.
Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!
Гредите на къщите ни са кедри, дъските ни — кипарис.