Job 23

А Йов відповів та й сказав:

فَأَجَابَ أَيُّوبُ وَقَالَ:

Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

«الْيَوْمَ أَيْضًا شَكْوَايَ تَمَرُّدٌ. ضَرْبَتِي أَثْقَلُ مِنْ تَنَهُّدِي.

О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

مَنْ يُعْطِينِي أَنْ أَجِدَهُ، فَآتِيَ إِلَى كُرْسِيِّهِ،

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

أُحْسِنُ الدَّعْوَى أَمَامَهُ، وَأَمْلأُ فَمِي حُجَجًا،

розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

فَأَعْرِفُ الأَقْوَالَ الَّتِي بِهَا يُجِيبُنِي، وَأَفْهَمُ مَا يَقُولُهُ لِي؟

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

أَبِكَثْرَةِ قُوَّةٍ يُخَاصِمُنِي؟ كَلاَّّ! وَلكِنَّهُ كَانَ يَنْتَبِهُ إِلَيَّ.

Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

هُنَالِكَ كَانَ يُحَاجُّهُ الْمُسْتَقِيمُ، وَكُنْتُ أَنْجُو إِلَى الأَبَدِ مِنْ قَاضِيَّ.

Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

هأَنَذَا أَذْهَبُ شَرْقًا فَلَيْسَ هُوَ هُنَاكَ، وَغَرْبًا فَلاَ أَشْعُرُ بِهِ.

на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

شِمَالاً حَيْثُ عَمَلُهُ فَلاَ أَنْظُرُهُ. يَتَعَطَّفُ الْجَنُوبَ فَلاَ أَرَاهُ.

А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

«لأَنَّهُ يَعْرِفُ طَرِيقِي. إِذَا جَرَّبَنِي أَخْرُجُ كَالذَّهَبِ.

Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

بِخَطَوَاتِهِ اسْتَمْسَكَتْ رِجْلِي. حَفِظْتُ طَرِيقَهُ وَلَمْ أَحِدْ.

Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

مِنْ وَصِيَّةِ شَفَتَيْهِ لَمْ أَبْرَحْ. أَكْثَرَ مِنْ فَرِيضَتِي ذَخَرْتُ كَلاَمَ فِيهِ.

Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

أَمَّا هُوَ فَوَحْدَهُ، فَمَنْ يَرُدُّهُ؟ وَنَفْسُهُ تَشْتَهِي فَيَفْعَلُ.

бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

لأَنَّهُ يُتَمِّمُ الْمَفْرُوضَ عَلَيَّ، وَكَثِيرٌ مِثْلُ هذِهِ عِنْدَهُ.

Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

مِنْ أَجْلِ ذلِكَ أَرْتَاعُ قُدَّامَهُ. أَتَأَمَّلُ فَأَرْتَعِبُ مِنْهُ.

А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

لأَنَّ اللهَ قَدْ أَضْعَفَ قَلْبِي، وَالْقَدِيرَ رَوَّعَنِي.

бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

لأَنِّي لَمْ أُقْطَعْ قَبْلَ الظَّلاَمِ، وَمِنْ وَجْهِي لَمْ يُغَطِّ الدُّجَى.