Job 14

EL HOMBRE nacido de mujer, Corto de días, y harto de sinsabores:

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Que sale como una flor y es cortado; Y huye como la sombra, y no permanece.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

¿Y sobre éste abres tus ojos, Y me traes á juicio contigo?

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

¿Quién hará limpio de inmundo? Nadie.

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Ciertamente sus días están determinados, y el número de sus meses está cerca de ti: Tú le pusiste términos, de los cuales no pasará.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Si tú lo dejares, él dejará de ser: Entre tanto deseará, como el jornalero, su día.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Porque si el árbol fuere cortado, aún queda de él esperanza; retoñecerá aún, Y sus renuevos no faltarán.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Si se envejeciere en la tierra su raíz, Y su tronco fuere muerto en el polvo,

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Al percibir el agua reverdecerá, Y hará copa como planta.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Mas el hombre morirá, y será cortado; Y perecerá el hombre, ¿y dónde estará él?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Las aguas de la mar se fueron, Y agotóse el río, secóse.

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Así el hombre yace, y no se tornará á levantar: Hasta que no haya cielo no despertarán, Ni se levantarán de su sueño.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

¡Oh quién me diera que me escondieses en el sepulcro, Que me encubrieras hasta apaciguarse tu ira, Que me pusieses plazo, y de mí te acordaras!

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Si el hombre muriere, ¿volverá á vivir? Todos los días de mi edad esperaré, Hasta que venga mi mutación.

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Aficionado á la obra de tus manos, Llamarás, y yo te responderé.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Pues ahora me cuentas los pasos, Y no das tregua á mi pecado.

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Tienes sellada en saco mi prevaricación, Y coacervas mi iniquidad.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Y ciertamente el monte que cae se deshace, Y las peñas son traspasadas de su lugar;

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Las piedras son desgastadas con el agua impetuosa, Que se lleva el polvo de la tierra: de tal manera haces tú perecer la esperanza del hombre.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Para siempre serás más fuerte que él, y él se va; Demudarás su rostro, y enviaráslo.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Sus hijos serán honrados, y él no lo sabrá; Ó serán humillados, y no entenderá de ellos.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Mas su carne sobre él se dolerá, Y entristecerse ha en él su alma.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..