Job 14

O homem, nascido da mulher, é de poucos dias e cheio de inquietação.

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Nasce como a flor, e murcha; foge também como a sombra, e não permanece.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Sobre esse tal abres os teus olhos, e a mim me fazes entrar em juízo contigo?

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Quem do imundo tirará o puro? Ninguém.

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Visto que os seus dias estão determinados, contigo está o número dos seus meses; tu lhe puseste limites, e ele não poderá passar além deles.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Desvia dele o teu rosto, para que ele descanse e, como o jornaleiro, tenha contentamento no seu dia.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Porque há esperança para a árvore, que, se for cortada, ainda torne a brotar, e que não cessem os seus renovos.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Ainda que envelheça a sua raiz na terra, e morra o seu tronco no pó,

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

contudo ao cheiro das águas brotará, e lançará ramos como uma planta nova.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

O homem, porém, morre e se desfaz; sim, rende o homem o espírito, e então onde está?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Como as águas se retiram de um lago, e um rio se esgota e seca,

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

assim o homem se deita, e não se levanta; até que não haja mais céus não acordará nem será despertado de seu sono.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Oxalá me escondesses na sepultura, e me ocultasses até que a tua ira tenha passado; que me determinasses um tempo, e te lembrasses de mim!

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Morrendo o homem, acaso tornará a viver? Todos os dias da minha lida esperaria eu, até que viesse a minha mudança.

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Chamar-me-ias, e eu te responderia; almejarias a obra de tuas mãos.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Então contarias os meus passos; não estarias a vigiar sobre o meu pecado;

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

a minha transgressão estaria selada num saco, e ocultarias a minha iniquidade.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Mas, na verdade, a montanha cai e se desfaz, e a rocha se remove do seu lugar.

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

As águas gastam as pedras; as enchentes arrebatam o solo; assim tu fazes perecer a esperança do homem.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Prevaleces para sempre contra ele, e ele passa; mudas o seu rosto e o despedes.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Os seus filhos recebem honras, sem que ele o saiba; são humilhados sem que ele o perceba.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Sente as dores do seu próprio corpo somente, e só por si mesmo lamenta.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..