Job 14

L’uomo, nato di donna, vive pochi giorni, e sazio d’affanni.

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Spunta come un fiore, poi è reciso; fugge come un’ombra, e non dura.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

E sopra un essere così, tu tieni gli occhi aperti! e mi fai comparir teco in giudizio!

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Chi può trarre una cosa pura da una impura? Nessuno.

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Giacché i suoi giorni son fissati, e il numero de’ suoi mesi dipende da te, e tu gli hai posto un termine ch’egli non può varcare,

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

storna da lui lo sguardo, sì ch’egli abbia un po’ di requie, e possa godere come un operaio la fine della sua giornata.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Per l’albero, almeno c’è speranza; se è tagliato, rigermoglia e continua a metter rampolli.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Quando la sua radice è invecchiata sotto terra, e il suo tronco muore nel suolo,

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

a sentir l’acqua, rinverdisce e mette rami come una pianta nuova.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Ma l’uomo muore e perde ogni forza; il mortale spira e… dov’è egli?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Le acque del lago se ne vanno, il fiume vien meno e si prosciuga;

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

così l’uomo giace, e non risorge più; finché non vi sian più cieli, ei non si risveglierà né sarà più destato dal suo sonno.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Oh, volessi tu nascondermi nel soggiorno de’ morti, tenermi occulto finché l’ira tua sia passata, fissarmi un termine, e poi ricordarti di me!…

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Se l’uomo, dopo morto, potesse ritornare in vita, aspetterei tutti i giorni della mia fazione, finché giungesse l’ora del mio cambio;

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

tu mi chiameresti e io risponderei, tu brameresti rivedere l’opera delle tue mani.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Ma ora tu conti i miei passi, tu osservi i miei peccati;

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

le mie trasgressioni sono sigillate in un sacco, e alle mie iniquità, altre ne aggiungi.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

La montagna frana e scompare, la rupe e divelta dal suo luogo,

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

le acque rodono la pietra, le loro inondazioni trascinan via la terra: così tu distruggi la speranza dell’uomo.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Tu lo sopraffai una volta per sempre, ed egli se ne va; gli muti il sembiante, e lo mandi via.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Se i suoi figliuoli salgono in onore, egli lo ignora; se vengono in dispregio, ei non lo vede;

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

questo solo sente: che il suo corpo soffre, che l’anima sua è in lutto".

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..