Job 14

Az asszonytól született ember rövid életű és háborúságokkal bővelkedő.

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Mint a virág, kinyílik és elhervad, és eltünik, mint az árnyék és nem állandó.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Még az ilyen ellen is felnyitod-é szemeidet, tennen magaddal törvénybe állítasz-é engem?

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Ki adhat tisztát a tisztátalanból? Senki.

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Nincsenek-é meghatározva napjai? Az ő hónapjainak számát te tudod; határt vetettél néki, a melyet nem hághat át.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Fordulj el azért tőle, hogy nyugodalma legyen, hogy legyen napjában annyi öröme, mint egy béresnek.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Mert a fának van reménysége; ha levágják, ismét kihajt, és az ő hajtásai el nem fogynak.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Még ha megaggodik is a földben a gyökere, és ha elhal is a porban törzsöke:

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

A víznek illatától kifakad, ágakat hajt, mint a csemete.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

De ha a férfi meghal és elterül; ha az ember kimúlik, hol van ő?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Mint a víz kiapad a tóból, a patak elapad, kiszárad:

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Úgy fekszik le az ember és nem kél fel; az egek elmúlásáig sem ébrednek, nem költetnek föl az ő álmukból.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Vajha engem a holtak országában tartanál; rejtegetnél engemet addig, a míg elmúlik a te haragod; határt vetnél nékem, azután megemlékeznél rólam!

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Ha meghal az ember, vajjon feltámad-é? *Akkor* az én hadakozásom minden idejében reménylenék, míglen elkövetkeznék az én elváltozásom.

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Szólítanál és én felelnék néked, kivánkoznál a te kezednek alkotása után.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

De most számlálgatod az én lépéseimet, és nem nézed el az én vétkeimet!

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Gonoszságom egy csomóba van lepecsételve, és hozzáadod bűneimhez.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Még a hegy is szétomlik, ha eldől; a szikla is elmozdul helyéről;

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

A köveket lekoptatja a víz, a földet elsodorja annak árja: az ember reménységét is úgy teszed semmivé.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Hatalmaskodol rajta szüntelen és ő elmegy; megváltoztatván az arczát, úgy bocsátod el őt.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Ha tisztesség éri is fiait, nem tudja; ha megszégyenülnek, nem törődik velök.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Csak őmagáért fáj még a teste, és a lelke is őmagáért kesereg.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..