Job 13

Ímé, mindezeket látta az én szemem, hallotta az én fülem és megértette.

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

A mint ti tudjátok, úgy tudom én is, és nem vagyok alábbvaló nálatok.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Azonban én a Mindenhatóval akarok szólani; Isten előtt kivánom védeni ügyemet.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Mert ti hazugságnak mesterei vagytok, és mindnyájan haszontalan orvosok.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Vajha legalább mélyen hallgatnátok, az még bölcseségtekre lenne.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Halljátok meg, kérlek, az én feddőzésemet, és figyeljetek az én számnak pörlekedéseire.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Az Isten kedvéért szóltok-é hamisságot, és ő érette szóltok-é csalárdságot?

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Az ő személyére néztek-é, ha Isten mellett tusakodtok?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Jó lesz-é az, ha egészen kiismer benneteket, avagy megcsalhatjátok-é őt, a mint megcsalható az ember?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Keményen megbüntet, ha titkon vagytok is személyválogatók.

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Az ő fensége nem rettent-é meg titeket, a tőle való félelem nem száll-é rátok?

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

A ti emlékezéseitek hamuba írott példabeszédek, a ti menedékváraitok sárvárak.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Hallgassatok, ne bántsatok: hadd szóljak én, akármi essék is rajtam.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Miért szaggatnám fogaimmal testemet, és miért szorítanám markomba lelkemet?

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Ímé, megöl engem! Nem reménylem; hiszen csak utaimat akarom védeni előtte!

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

Sőt az lesz nékem segítségül, hogy képmutató nem juthat elébe.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Hallgassátok meg figyelmetesen az én beszédemet, vegyétek füleitekbe az én mondásomat.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Ímé, előterjesztem ügyemet, tudom, hogy nékem lesz igazam.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Ki az, a ki perelhetne velem? Ha most hallgatnom kellene, úgy kimulnék.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Csak kettőt ne cselekedj velem, szined elől akkor nem rejtőzöm el.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Vedd le rólam kezedet, és a te rettentésed ne rettentsen engem.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

Azután szólíts és én felelek, avagy én szólok hozzád és te válaszolj.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Mennyi bűnöm és vétkem van nékem? Gonoszságomat és vétkemet add tudtomra!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Mért rejted el arczodat, és tartasz engemet ellenségedül?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

A letépett falevelet rettegteted-é, és a száraz pozdorját üldözöd-é?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Hogy ily *sok* keserűséget szabtál reám, és az én ifjúságomnak vétkét örökölteted velem?!

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Hogy békóba teszed lábaimat, vigyázol minden én utamra, és vizsgálod lábomnak nyomait?

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Az pedig elsenyved, mint a redves fa, mint ruha, a melyet moly emészt.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...