Job 14

אדם ילוד אשה קצר ימים ושבע רגז׃

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

כציץ יצא וימל ויברח כצל ולא יעמוד׃

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

אף על זה פקחת עינך ואתי תביא במשפט עמך׃

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

מי יתן טהור מטמא לא אחד׃

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

אם חרוצים ימיו מספר חדשיו אתך חקו עשית ולא יעבור׃

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

שעה מעליו ויחדל עד ירצה כשכיר יומו׃

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

כי יש לעץ תקוה אם יכרת ועוד יחליף וינקתו לא תחדל׃

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

אם יזקין בארץ שרשו ובעפר ימות גזעו׃

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

מריח מים יפרח ועשה קציר כמו נטע׃

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

וגבר ימות ויחלש ויגוע אדם ואיו׃

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

אזלו מים מני ים ונהר יחרב ויבש׃

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

ואיש שכב ולא יקום עד בלתי שמים לא יקיצו ולא יערו משנתם׃

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

מי יתן בשאול תצפנני תסתירני עד שוב אפך תשית לי חק ותזכרני׃

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

אם ימות גבר היחיה כל ימי צבאי איחל עד בוא חליפתי׃

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

תקרא ואנכי אענך למעשה ידיך תכסף׃

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

כי עתה צעדי תספור לא תשמור על חטאתי׃

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

חתם בצרור פשעי ותטפל על עוני׃

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

ואולם הר נופל יבול וצור יעתק ממקמו׃

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

אבנים שחקו מים תשטף ספיחיה עפר ארץ ותקות אנוש האבדת׃

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

תתקפהו לנצח ויהלך משנה פניו ותשלחהו׃

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

יכבדו בניו ולא ידע ויצערו ולא יבין למו׃

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

אך בשרו עליו יכאב ונפשו עליו תאבל׃

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..