Job 14

Der Mensch, vom Weibe geboren, ist kurz an Tagen und mit Unruhe gesättigt.

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Wie eine Blume kommt er hervor und verwelkt; und er flieht wie der Schatten und hat keinen Bestand.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Dennoch hast du über einen solchen deine Augen geöffnet, und mich führst du ins Gericht mit dir!

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Wie könnte ein Reiner aus einem Unreinen kommen? Nicht ein einziger!

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Wenn denn bestimmt sind seine Tage, die Zahl seiner Monde bei dir sind, wenn du ihm Schranken gesetzt hast, die er nicht überschreiten darf,

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

so blicke von ihm weg, daß er Ruhe habe, bis er wie ein Tagelöhner seinen Tag vollende.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Denn für den Baum gibt es Hoffnung: wird er abgehauen, so schlägt er wieder aus, und seine Schößlinge hören nicht auf.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Wenn seine Wurzel in der Erde altert, und sein Stumpf im Boden erstirbt:

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

vom Dufte des Wassers sproßt er wieder auf und treibt Zweige wie ein Pflänzling.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Der Mann aber stirbt und liegt da; und der Mensch verscheidet, und wo ist er?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Es verrinnen die Wasser aus dem See, und der Fluß trocknet ein und versiegt:

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

so legt der Mensch sich hin und steht nicht wieder auf; bis die Himmel nicht mehr sind, erwachen sie nicht und werden nicht aufgeweckt aus ihrem Schlafe.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

O daß du in dem Scheol mich verstecktest, mich verbärgest, bis dein Zorn sich abwendete, mir eine Frist setztest und dann meiner gedächtest!

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

(Wenn ein Mann stirbt, wird er wieder leben?) Alle Tage meiner Dienstzeit wollte ich harren, bis meine Ablösung käme!

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Du würdest rufen, und ich würde dir antworten; du würdest dich sehnen nach dem Werke deiner Hände.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Denn nun zählst du meine Schritte; wachst du nicht über meine Sünde?

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Meine Übertretung ist versiegelt in einem Bündel, und du hast hinzugefügt zu meiner Missetat.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Und doch, ein Berg stürzt ein, zerfällt, und ein Fels rückt weg von seiner Stelle;

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Wasser zerreiben die Steine, ihre Fluten schwemmen den Staub der Erde hinweg; aber du machst zunichte die Hoffnung des Menschen.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Du überwältigst ihn für immer, und er geht dahin; sein Angesicht entstellend, sendest du ihn hinweg.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Seine Kinder kommen zu Ehren, und er weiß es nicht; und sie werden gering, und er achtet nicht auf sie.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Nur um ihn selbst hat sein Fleisch Schmerz, und nur um ihn selbst empfindet seine Seele Trauer.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..