Job 14

L'homme né de la femme! Sa vie est courte, sans cesse agitée.

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

Il naît, il est coupé comme une fleur; Il fuit et disparaît comme une ombre.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Et c'est sur lui que tu as l'oeil ouvert! Et tu me fais aller en justice avec toi!

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Comment d'un être souillé sortira-t-il un homme pur? Il n'en peut sortir aucun.

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Si ses jours sont fixés, si tu as compté ses mois, Si tu en as marqué le terme qu'il ne saurait franchir,

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Détourne de lui les regards, et donne-lui du relâche, Pour qu'il ait au moins la joie du mercenaire à la fin de sa journée.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Un arbre a de l'espérance: Quand on le coupe, il repousse, Il produit encore des rejetons;

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Quand sa racine a vieilli dans la terre, Quand son tronc meurt dans la poussière,

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Il reverdit à l'approche de l'eau, Il pousse des branches comme une jeune plante.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Mais l'homme meurt, et il perd sa force; L'homme expire, et où est-il?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Les eaux des lacs s'évanouissent, Les fleuves tarissent et se dessèchent;

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Ainsi l'homme se couche et ne se relèvera plus, Il ne se réveillera pas tant que les cieux subsisteront, Il ne sortira pas de son sommeil.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Oh! si tu voulais me cacher dans le séjour des morts, M'y tenir à couvert jusqu'à ce que ta colère fût passée, Et me fixer un terme auquel tu te souviendras de moi!

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Si l'homme une fois mort pouvait revivre, J'aurais de l'espoir tout le temps de mes souffrances, Jusqu'à ce que mon état vînt à changer.

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Tu appellerais alors, et je te répondrais, Tu languirais après l'ouvrage de tes mains.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Mais aujourd'hui tu comptes mes pas, Tu as l'oeil sur mes péchés;

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Mes transgressions sont scellées en un faisceau, Et tu imagines des iniquités à ma charge.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

La montagne s'écroule et périt, Le rocher disparaît de sa place,

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

La pierre est broyée par les eaux, Et la terre emportée par leur courant; Ainsi tu détruis l'espérance de l'homme.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Tu es sans cesse à l'assaillir, et il s'en va; Tu le défigures, puis tu le renvoies.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Que ses fils soient honorés, il n'en sait rien; Qu'ils soient dans l'abaissement, il l'ignore.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

C'est pour lui seul qu'il éprouve de la douleur en son corps, C'est pour lui seul qu'il ressent de la tristesse en son âme.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..