Isaiah 33

Ve dig, du Hærværksmand, selv ikke hærget, du Ransmand, skånet for Ran! Når dit Hærværk er endt, skal du hærges, når din Ranen har Ende, skal der ranes fra dig!

Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...

HERRE, vær os nådig, vi bier på dig, vær du vor Arm hver Morgen, vor Frelse i Nødens Stund!

Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!

For Bulderet må Folkeslag fly; når du rejser dig, splittes Folkene.

Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.

Som Græshopper bortriver, bortrives Bytte, man styrter derover som Græshoppesværme.

І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.

Ophøjet er HERREN, thi han bor i det høje, han fylder Zion med Ret og Retfærd.

Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.

Trygge Tider skal du have, en Frelsesrigdom er Visdom og Indsigt, HERRENs Frygt er din Skat.

І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.

Se, deres Helte skriger derude, Fredens Sendebud græder bittert;

Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.

Vejene er øde, vejfarende borte. Han brød sin Pagt, agted Byer ringe, Mennesker regned han ikke.

Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...

Landet blegner og sygner, Libanon skæmmes og visner; Saron er som en Ørken, Basan og Karmel uden Løv.

Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...

Nu står jeg op, siger HERREN, nu vil jeg rejse mig, nu træde frem!

Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!

I undfanger Strå og føder Halm, eders Ånde er Ild, der fortærer jer selv;

Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш огонь, який вас пожере...

til Kalk skal Folkene brændes som afhugget Torn, der brænder i Ild.

І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені...

Hvad jeg gør, skal rygtes til fjerne Folk, nære skal kende min Vælde.

Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!

På Zion skal Syndere bæve, Niddinger gribes af Skælven: "Hvem kan bo ved fortærende Ild, hvem kan bo ved evige Bål?"

Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв... Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищіу?

Den, der vandrer i Retfærd og taler oprigtigt, ringeagter Vinding, vundet ved Uret, vægrer sig ved at tage mod Gave, tilstopper Øret over for Blodråd og lukker Øjnene over for det onde -

Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла,

højt skal en sådan bo, hans Værn skal Klippeborge være; han får sit Brød, og Vand er ham sikret.

той перебуватиме на високостях, скельні твердині його недоступна оселя, його хліб буде даний йому, вода йому завжди запевнена!

Dine Øjne får Kongen at se i hans Skønhed, de skuer et vidtstrakt Land.

Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.

Dit Hjerte skal tænke på Rædselen: "Hvor er nu han, der talte og vejede, han, der talte Tårnene?"

Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?

Du ser ej det vilde Folk med dybt, uforståeligt Mål, med stammende, ufattelig Tunge.

Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.

Se på Zion, vore Højtiders By! Dine Øjne skal skue Jerusalem, et sikkert Lejrsted, et Telt, der ej flytter, hvis Pæle aldrig rykkes op, hvis Snore ej rives over.

Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.

Nej der træder HERRENs Bæk for os i Floders og brede Strømmes Sted; der kan ej Åreskib gå, ej vældigt Langskib sejle.

Бо величний Господь для нас тільки отам, місце потоків й просторих річок, не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.

Thi HERREN er vor Dommer, HERREN er vor Hersker, HERREN er vor Konge, han bringer os Frelse.

Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!

Slapt hænger dit Tovværk, det holder ej Råen og spænder ej Sejlet. Da uddeles røvet Bytte i Overflod, halte tager Del i Rovet.

Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.

Ingen Indbygger siger: "Jeg er syg!" Folket der har sin Synd forladt.

І не скаже мешканець Я хворий! І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.