Job 11

A odpovídaje Zofar Naamatský, řekl:

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

Zdaliž k mnohým slovům nemá odpovědíno býti? Aneb zdali člověk mnohomluvný práv zůstane?

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

Žváním svým lidi zaměstknáváš, a posmíváš se, aniž jest, kdo by tě zahanbil.

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Nebo jsi řekl: Čisté jest učení mé, a čist jsem, ó Bože, před očima tvýma.

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Ješto, ó kdyby Bůh mluvil, a otevřel rty své proti tobě,

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Aťby oznámil tajemství moudrosti, že dvakrát většího trestání zasloužil jsi. A věz, že se Bůh zapomněl na tebe pro nepravost tvou.

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

Zdaliž ty stižitelnosti Boží dosáhneš, aneb dokonalost Všemohoucího vystihneš?

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Vyšší jest nebes, což učiníš? Hlubší než peklo, jakž porozumíš?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Delší jest míra její než země, a širší než moře.

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Bude-li pléniti neb zavírati aneb ssužovati, kdo se na něj bude domlouvati?

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Poněvadž zná lidskou marnost, a vidí nepravost, což by tomu rozuměti neměl?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Tak aby muž nesmyslný nabyl rozumu, ačkoli člověk jest jako hřebec z divokého osla zplozený.

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

Jestliže ty nastrojíš srdce své, a ruce své k němu vztáhneš;

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

Byla-li by nepravost v ruce tvé, vzdal ji od sebe, aniž dopouštěj bydliti v staních svých nešlechetnosti:

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

Tedy jistě pozdvihneš tváři své z poškvrny, a budeš nepohnutý, aniž se báti budeš.

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Nebo se na těžkost zapomeneš, na niž jako na vody, kteréž pominuly, zpomínati budeš.

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

K tomu nad poledne jasný nastaneť čas; zatmíš-li se pak, jitru podobný budeš.

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

Budeš i mysli doufanlivé, maje naději; stánek roztáhneš, i bezpečně spáti budeš.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

A tak v pokoji budeš, aniž tě kdo předěsí, a mnozí tváři tvé kořiti se budou.

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Oči pak bezbožných zkaženy budou, a utíkání jim zhyne; nadto naděje jejich bude jako dchnutí člověka.

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!