Psalms 35

(По слав. 34) Псалм на Давид. Борй се, ГОСПОДИ, с онези, които се борят със мен; бий се против онези, които се бият против мен!

Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,

Вземи щит и броня и стани ми на помощ!

візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!

Извади и копие и затвори пътя срещу преследвачите ми; кажи на душата ми: Аз съм твоето спасение!

Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!

Нека се посрамят и опозорят онези, които търсят живота ми; нека се върнат назад и бъдат посрамени онези, които замислят зло против мен!

Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.

Нека бъдат като плява пред вятъра и да ги гони Ангелът ГОСПОДЕН!

Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;

Нека пътят им бъде тъмен и хлъзгав и да ги преследва Ангелът ГОСПОДЕН!

нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,

Защото без причина скриха за мен мрежата си в яма, без причина копаха ров за душата ми.

бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!

Нека гибел неочаквано го връхлети и мрежата му, която скри, да улови самия него; нека падне в гибел!

Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!

А моята душа ще ликува в ГОСПОДА, ще се радва в спасението Му.

А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!

Всичките ми кости ще кажат: ГОСПОДИ, кой е като Теб, който избавяш сиромаха от по-силния от него, сиромаха и бедния — от грабителя му?

Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.

Неправедни свидетели стават, питат ме за неща, които не зная.

Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,

Отплащат ми зло за добро, за да осиротее душата ми.

віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!

А когато те боледуваха, аз се обличах във вретище, смирявах с пост душата си и молитвата ми се връщаше в пазвата ми.

А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...

Отнасях се като с приятел и брат, навеждах се скърбейки, като някой, който жалее за майка си.

Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...

Но те се зарадваха на препъването ми и се събраха — побойници, които не познавах, се събраха против мен; разкъсаха ме, без да спрат.

А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,

Като безбожни присмехулници на пиршество скърцаха със зъби против мен.

з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами...

Господи, докога ще гледаш? Избави душата ми от техните опустошения, едничката ми душа — от лъвовете.

Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!

Ще Те прославя в голямото събрание, ще Те хваля сред многоброен народ.

Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!

Да не тържествуват над мен онези, които без причина са ми врагове; нито с очи да намигат онези, които без повод ме мразят.

Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,

Защото не говорят за мир, а против тихите на земята измислят лъжливи думи.

бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,

Отварят против мен устата си и казват: Охо, охо, очите ни видяха!

свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!

ГОСПОДИ, Ти видя, не мълчи! Господи, не бъди далеч от мен!

Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!

Стани и събуди се за правото ми; за делото ми, Боже мой и Господи мой!

Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,

Съди ме според правдата Си, ГОСПОДИ, Боже мой, и нека не ликуват над мен!

розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,

Нека не кажат в сърцето си: Охо, желанието ни се сбъдна! Нека не кажат: Погълнахме го!

нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...

Нека се посрамят и заедно се унижат онези, които се радват на нещастието ми! Нека се облекат със срам и позор онези, които се големеят против мен!

Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!

Нека ликуват и се радват онези, които желаят правдата ми, и винаги да казват: Нека ГОСПОД се възвеличи, който желае мира на слугата Си!

Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!

И езикът ми ще шепне за Твоята правда и за Твоята хвала всеки ден.

А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!