II Corinthians 3

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

incipimus iterum nosmet ipsos commendare aut numquid egemus sicut quidam commendaticiis epistulis ad vos aut ex vobis

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

epistula nostra vos estis scripta in cordibus nostris quae scitur et legitur ab omnibus hominibus

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

manifestati quoniam epistula estis Christi ministrata a nobis et scripta non atramento sed Spiritu Dei vivi non in tabulis lapideis sed in tabulis cordis carnalibus

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

fiduciam autem talem habemus per Christum ad Deum

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

non quod sufficientes simus cogitare aliquid a nobis quasi ex nobis sed sufficientia nostra ex Deo est

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

qui et idoneos nos fecit ministros novi testamenti non litterae sed Spiritus littera enim occidit Spiritus autem vivificat

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

quod si ministratio mortis litteris deformata in lapidibus fuit in gloria ita ut non possent intendere filii Israhel in faciem Mosi propter gloriam vultus eius quae evacuatur

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

quomodo non magis ministratio Spiritus erit in gloria

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

nam si ministratio damnationis gloria est multo magis abundat ministerium iustitiae in gloria

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

nam nec glorificatum est quod claruit in hac parte propter excellentem gloriam

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

si enim quod evacuatur per gloriam est multo magis quod manet in gloria est

Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

habentes igitur talem spem multa fiducia utimur

а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

et non sicut Moses ponebat velamen super faciem suam ut non intenderent filii Israhel in faciem eius quod evacuatur

Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

sed obtusi sunt sensus eorum usque in hodiernum enim diem id ipsum velamen in lectione veteris testamenti manet non revelatum quoniam in Christo evacuatur

Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

sed usque in hodiernum diem cum legitur Moses velamen est positum super cor eorum

коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

cum autem conversus fuerit ad Deum aufertur velamen

Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

Dominus autem Spiritus est ubi autem Spiritus Domini ibi libertas

Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

nos vero omnes revelata facie gloriam Domini speculantes in eandem imaginem transformamur a claritate in claritatem tamquam a Domini Spiritu