Ecclesiastes 10

Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Ölü sinekler attarın ıtırını kokutur. Biraz aptallık da bilgeliği ve saygınlığı bastırır.

Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

Bilgenin yüreği hep doğruya eğilimlidir, Akılsızın ise, hep yanlışa.

Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

Yolda yürürken bile akılsızın aklı kıttır, Akılsız olduğunu herkese gösterir.

Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Yöneticinin öfkesi sana karşı alevlenirse, Yerinden ayrılma; Çünkü serinkanlılık büyük yanlışları bastırır.

Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

Güneşin altında gördüğüm bir haksızlık var, Yöneticiden kaynaklanan bir yanlışı andırıyor:

на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

Zenginler düşük makamlarda otururken, Aptallar yüksek makamlara atanıyor.

Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

Köleleri at sırtında, Önderleri yerde köleler gibi yürürken gördüm.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

[] Çukur kazan içine kendi düşer, Duvarda gedik açanı yılan sokar.

Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

Taş çıkaran taştan incinir, Odun yaran tehlikeye girer.

Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

Balta körse, ağzı bilenmemişse, Daha çok güç gerektirir; Ama bilgelik başarı doğurur.

Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

Yılan büyü yapılmadan önce sokarsa, Büyücünün yararı olmaz.

Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

Bilgenin ağzından çıkan sözler benimsenir, Oysa akılsız kendi ağzıyla yıkımına yol açar.

початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

Sözünün başı aptallık, Sonu zırdeliliktir.

Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

Akılsız konuştukça konuşur. Kimse ne olacağını bilmez. Kim ona kendisinden sonra ne olacağını bildirebilir?

Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Akılsızın emeği kendini öylesine yıpratır ki, Kente bile nasıl gideceğini bilemez.

Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

Kralın bir çocuksa, Önderlerin sabah şölen veriyorsa, vay sana, ey ülke!

Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

Kralın soyluysa, Önderlerin sarhoşluk için değil Güçlenmek için vaktinde yemek yiyorsa, ne mutlu sana, ey ülke!

Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

Tembellikten dam çöker, Miskinlikten çatı akar.

Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

Şölen eğlenmek için yapılır, Şarap yaşama sevinç katar, Paraysa her ihtiyacı karşılar.

Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

İçinden bile krala sövme, Yatak odanda zengine lanet etme, Çünkü gökte uçan kuşlar haber taşır, Kanatlı varlıklar söylediğini aktarır.