Job 14

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

EL HOMBRE nacido de mujer, Corto de días, y harto de sinsabores:

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Que sale como una flor y es cortado; Y huye como la sombra, y no permanece.

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

¿Y sobre éste abres tus ojos, Y me traes á juicio contigo?

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

¿Quién hará limpio de inmundo? Nadie.

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Ciertamente sus días están determinados, y el número de sus meses está cerca de ti: Tú le pusiste términos, de los cuales no pasará.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Si tú lo dejares, él dejará de ser: Entre tanto deseará, como el jornalero, su día.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Porque si el árbol fuere cortado, aún queda de él esperanza; retoñecerá aún, Y sus renuevos no faltarán.

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Si se envejeciere en la tierra su raíz, Y su tronco fuere muerto en el polvo,

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Al percibir el agua reverdecerá, Y hará copa como planta.

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Mas el hombre morirá, y será cortado; Y perecerá el hombre, ¿y dónde estará él?

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Las aguas de la mar se fueron, Y agotóse el río, secóse.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Así el hombre yace, y no se tornará á levantar: Hasta que no haya cielo no despertarán, Ni se levantarán de su sueño.

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

¡Oh quién me diera que me escondieses en el sepulcro, Que me encubrieras hasta apaciguarse tu ira, Que me pusieses plazo, y de mí te acordaras!

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Si el hombre muriere, ¿volverá á vivir? Todos los días de mi edad esperaré, Hasta que venga mi mutación.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Aficionado á la obra de tus manos, Llamarás, y yo te responderé.

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Pues ahora me cuentas los pasos, Y no das tregua á mi pecado.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Tienes sellada en saco mi prevaricación, Y coacervas mi iniquidad.

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Y ciertamente el monte que cae se deshace, Y las peñas son traspasadas de su lugar;

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Las piedras son desgastadas con el agua impetuosa, Que se lleva el polvo de la tierra: de tal manera haces tú perecer la esperanza del hombre.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Para siempre serás más fuerte que él, y él se va; Demudarás su rostro, y enviaráslo.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Sus hijos serán honrados, y él no lo sabrá; Ó serán humillados, y no entenderá de ellos.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Mas su carne sobre él se dolerá, Y entristecerse ha en él su alma.