Job 11

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

Y RESPONDIÓ Sophar Naamathita, y dijo:

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

¿Las muchas palabras no han de tener respuesta? ¿Y el hombre parlero será justificado?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

¿Harán tus falacias callar á los hombres? ¿Y harás escarnio, y no habrá quien te avergüence?

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Tú dices: Mi conversar es puro, Y yo soy limpio delante de tus ojos.

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Mas ¡oh quién diera que Dios hablara, Y abriera sus labios contigo,

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

Y que te declarara los arcanos de la sabiduría, Que son de doble valor que la hacienda! Conocerías entonces que Dios te ha castigado menos que tu iniquidad merece.

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

¿Alcanzarás tú el rastro de Dios? ¿Llegarás tú á la perfección del Todopoderoso?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Es más alto que los cielos: ¿qué harás? Es más profundo que el infierno: ¿cómo lo conocerás?

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

Su dimensión es más larga que la tierra, Y más ancha que la mar.

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Si cortare, ó encerrare, Ó juntare, ¿quién podrá contrarrestarle?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Porque él conoce á los hombres vanos: Ve asimismo la iniquidad, ¿y no hará caso?

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

El hombre vano se hará entendido, Aunque nazca como el pollino del asno montés.

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

Si tú apercibieres tu corazón, Y extendieres á él tus manos;

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

Si alguna iniquidad hubiere en tu mano, y la echares de ti, Y no consintieres que more maldad en tus habitaciones;

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Entonces levantarás tu rostro limpio de mancha, Y serás fuerte y no temerás:

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

Y olvidarás tu trabajo, Ó te acordarás de él como de aguas que pasaron:

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

Y en mitad de la siesta se levantará bonanza; Resplandecerás, y serás como la mañana:

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

Y confiarás, que habrá esperanza; Y cavarás, y dormirás seguro:

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Y te acostarás, y no habrá quien te espante: Y muchos te rogarán.

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Mas los ojos de los malos se consumirán, Y no tendrán refugio; Y su esperanza será agonía del alma.