Matthew 20

Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

For himlenes rike er likt en husbond som gikk ut tidlig om morgenen for å leie arbeidere til sin vingård.

Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

Og da han var blitt enig med arbeiderne om en penning om dagen, sendte han dem bort til sin vingård.

А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

Og han gikk ut ved den tredje time og så andre stå ledige på torvet,

та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

og til dem sa han: Gå også I bort til vingården, og hvad rett er, vil jeg gi eder. Og de gikk avsted.

Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

Atter gikk han ut ved den sjette og den niende time og gjorde likeså.

А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

Og han gikk ut ved den ellevte time og fant andre stående der, og han sa til dem: Hvorfor står I her ledige hele dagen?

Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

De sa til ham: Fordi ingen har leid oss. Han sa til dem: Gå også I bort til vingården!

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

Men da det var blitt aften, sa vingårdens herre til sin forvalter: Kall arbeiderne frem og gi dem deres lønn; begynn med de siste og end med de første!

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

Så kom de som var leid ved den ellevte time, og de fikk hver sin penning.

Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

Men da de første kom, tenkte de at de skulde få mere; men de fikk hver sin penning de også.

А взявши, вони почали нарікати на господаря,

Men da de fikk den, knurret de mot husbonden og sa:

кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

Disse siste har bare vært her en time, og du har gjort dem like med oss som har båret dagens byrde og hete.

А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

Men han svarte en av dem og sa: Min venn! jeg gjør dig ikke urett, blev du ikke enig med mig om en penning?

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

Ta ditt og gå! Men jeg vil gi denne siste like så meget som dig.

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

Eller har jeg ikke lov til å gjøre med mitt hvad jeg vil? eller er ditt øie ondt fordi jeg er god?

Отак будуть останні першими, а перші останніми!

Således skal de siste bli de første, og de første de siste; for mange er kalt, men få utvalgt.

Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

Og da Jesus drog op til Jerusalem, tok han de tolv disipler til side og sa til dem på veien:

Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

Se, vi går op til Jerusalem, og Menneskesønnen skal overgis til yppersteprestene og de skriftlærde, og de skal dømme ham til døden

І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

og overgi ham til hedningene til å spottes og hudstrykes og korsfestes; og på den tredje dag skal han opstå.

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

Da gikk Sebedeus-sønnenes mor til ham med sine sønner, falt ned for ham og bad ham om noget.

А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

Han sa til henne: Hvad vil du? Hun sa til ham: Si at disse mine to sønner skal sitte, den ene ved din høire og den andre ved din venstre side i ditt rike!

А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

Men Jesus svarte og sa: I vet ikke hvad det er I ber om. Kan I drikke den kalk jeg skal drikke? De sa til ham: Det kan vi.

Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

Han sa til dem: Min kalk skal I nok drikke; men å sitte ved min høire og ved min venstre side, det tilkommer det ikke mig å gi nogen, men det gis dem som det er beredt av min Fader.

Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

Da de ti hørte dette, blev de harme på de to brødre.

А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

Men Jesus kalte dem til sig og sa: I vet at fyrstene hersker over sine folk, og deres stormenn bruker makt over dem.

Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

Så skal det ikke være blandt eder; men den som vil bli stor iblandt eder, han skal være eders tjener,

А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

og den som vil være den første blandt eder, han skal være eders træl,

Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

likesom Menneskesønnen ikke er kommet for å la sig tjene, men for selv å tjene og gi sitt liv til en løsepenge for mange.

Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

Og da de gikk ut fra Jeriko, fulgte meget folk ham.

І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

Og se, to blinde satt ved veien, og da de hørte at det var Jesus som gikk forbi, ropte de: Miskunn dig over oss, Herre, du Davids sønn!

Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

Folket truet dem at de skulde tie; men de ropte enda mere og sa: Herre, miskunn dig over oss, du Davids sønn!

Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

Og Jesus stod stille og kalte på dem og sa: Hvad vil I jeg skal gjøre for eder?

Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

De sa: Herre! at våre øine må bli oplatt!

І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Da ynkedes Jesus inderlig og rørte ved deres øine; og straks fikk de sitt syn igjen, og de fulgte ham.