Psalms 17

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Dávid imádsága. Hallgasd meg, Uram, az igazságot, vedd észre könyörgésemet, figyelmezzél imádságomra, mely nem jő csalárd ajakról.

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

A te orczádtól jőjjön ki ítéletem, a te szemeid hadd lássanak igazat.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Megpróbáltad az én szívemet, meglátogattál éjjel; próbáltál engem, nem találtál semmi *rosszat; ha tán* gondoltam *is,* nem jött ki a számon.

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

Az emberek cselekedeteinél a te ajkad igéjével vigyáztam az erőszakosnak ösvényeire.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Ragaszkodtak lépteim a te ösvényeidhez, nem ingadoztak lábaim.

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Hívtalak én, mert te felelhetsz nékem, Istenem! Hajtsd hozzám füledet, hallgasd meg az én beszédemet.

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Mutasd meg csudálatosan a te kegyelmedet, a ki megszabadítod jobboddal a te benned bízókat a támadóktól.

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

Tarts meg engemet, mint szemed fényét; szárnyaid árnyékába rejts el engemet.

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

A gonoszok elől, a kik pusztítanak engem; ellenségeim elől, a kik lelkendezve vesznek körül engem.

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

Megkövéredett szívöket elzárták, szájokkal kevélyen szólanak.

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

Körülvettek most minket mentünkben; szemeiket ránk szegzik, hogy földre terítsenek.

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

Hasonlók az oroszlánhoz, a mely zsákmányra szomjaz, és a rejtekhelyen ülő oroszlánkölyökhöz.

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

Kelj fel, oh Uram! Szállj vele szembe, terítsd le őt, szabadítsd meg lelkemet a gonosztól fegyvereddel;

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

Az emberektől, oh Uram, kezeddel, a világ embereitől! Az ő osztályrészük az életben van; megtöltötted hasukat javaiddal, bővölködnek fiakkal, a miök pedig marad, gyermekeikre hagyják.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Én igazságban nézem a te orczádat, megelégszem a te ábrázatoddal, midőn felserkenek.