II Corinthians 3

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Ĉu ni denove komencas nin mem rekomendi? aŭ ĉu ni bezonas, kiel iuj, leterojn rekomendajn al vi, aŭ de vi?

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

Vi mem estas nia letero, skribita sur nia koro, kaj konata kaj legata de ĉiuj;

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

ĉar vi montriĝis, ke vi estas letero de Kristo liverita per ni, skribita ne per inko, sed per la Spirito de la vivanta Dio; ne sur ŝtonaj tabeloj, sed sur la karnaj tabeloj de la koro.

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

Kaj tian fidon ni havas per Kristo al Dio;

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

ne kvazaŭ ni taŭgas ion fari per ni mem, sed nia taŭgeco estas el Dio,

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

kiu ankaŭ taŭgigis nin kiel administrantojn de nova interligo, ne laŭ litero, sed laŭ spirito; ĉar la litero mortigas, sed la spirito vivigas.

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

Sed se la administrado mortiga, esprimita per literoj kaj enĉizita sur ŝtonoj, estiĝis en gloro, tiel, ke la Izraelidoj ne povis fikse rigardi la vizaĝon de Moseo pro lia vizaĝa brileco, jam tamen malpliiĝanta,

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

kiel do la administrado spirita ne estos pli multe en gloro?

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

Ĉar se la administrado de kondamno estas gloro, multe pli abunde la administrado de justeco superas en gloro.

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

Ĉar vere tio, kio havis gloron, ne estis glorigita en ĉi tiu rilato, pro la superabunda gloro.

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

Ĉar se tio, kio forpasas, havis gloron, ankoraŭ pli multe tio, kio restadas, estas en gloro.

Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

Havante do tian esperon, ni uzas grandan liberecon de parolo,

а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

kaj ne kiel Moseo, kiu metis vualon sur sian vizaĝon, por ke la Izraelidoj ne fikse rigardu ĝis finiĝo de tio, kio estis forpasanta;

Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

sed iliaj animoj sensentiĝis; ĉar eĉ ĝis hodiaŭ, ĉe la legado de la malnova testamento, nelevita restadas tiu sama vualo, kiu estas forigita en Kristo,

Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

sed ĝis hodiaŭ, kiam ajn oni legas Moseon, vualo kuŝas sur ilia koro.

коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

Sed kiam ajn oni turnas sin al la Sinjoro, la vualo estas forprenata.

Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

La Sinjoro estas la Spirito; kaj kie estas la Spirito de la Sinjoro, tie estas libereco.

Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

Sed ni ĉiuj, per nevualita vizaĝo spegulante la gloron de la Sinjoro, transformiĝas en la saman bildon, de gloro al gloro, kiel el la Sinjoro la Spirito.