Ecclesiastes 10

Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Døde Fluer gør Salveblanderens Olie stinkende, lidt Dårskab ødelægger Visdommens Værd.

Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

Den vise har sin Forstand tilhøjre, Tåben har sin til venstre,

Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

Hvor Dåren end færdes, svigter hans Forstand, og han røber for alle, at han er en Dåre.

Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Når en Herskers Vrede rejser sig mod dig, forlad ikke derfor din Plads; thi Sagtmodighed hindrer store Synder.

Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

Der er et Onde, jeg så under Solen; det ser ud som et Misgreb af ham, som har Magten:

на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

Dårskab sættes i Højsædet, nederst sidder de rige.

Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

Trælle så jeg højt til Hest og Høvdinger til Fods som Trælle.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

Den, som graver en Grav, falder selv deri; den, som nedbryder en Mur, ham bider en Slange;

Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

den, som bryder Sten, kan såre sig på dem; den, som kløver Træ, er i Fare.

Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

Når Øksen er sløv og dens Æg ej hvæsses, må Kraft lægges i; men den dygtiges Fortrin er Visdom.

Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

Bider en Slange, før den besværges, har Besværgeren ingen Gavn af sin Kunst.

Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

Ord fra Vismands Mund vinder Yndest, en Dåres Læber bringer ham Våde;

початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

hans Tale begynder med Dårskab og ender med den værste Galskab.

Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

Tåben bruger mange Ord. Ej ved Mennesket, hvad der skal ske; hvad der efter hans Død skal ske, hvo siger ham det?

Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Dårens Flid gør ham træt, thi end ikke til Bys ved han Vej.

Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

Ve dig, du Land, hvis Konge er en Dreng og hvis Fyrster holder Gilde ved Gry.

Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

Held dig; du Land, hvis Konge er ædelbåren, hvis Fyrster holder Gilde til sømmelig Tid som Mænd og ikke som drankere.

Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

Ved Ladhed synker Bjælkelaget; når Hænderne slappes, drypper det i Huset.

Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

Til Morskab holder man Gæstebud, og Vin gør de levende glade; men Penge skaffer alt til Veje.

Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

End ikke i din Tanke må du bande en Konge, end ikke i dit Sovekammer en, som er rig; thi Himlens Fugle kan udsprede Ordet, de vingede røbe, hvad du siger.