Psalms 2

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Zašto se bune narodi, zašto puci ludosti snuju?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Ustaju kraljevi zemaljski, knezovi se rotÄe protiv Jahve i Pomazanika njegova:

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

"Skršimo okove njihove i jaram njihov zbacimo!"

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Smije se onaj što na nebu stoluje, Gospod im se podruguje.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Tad im veli u svom gnjevu, žestinom ih on zbunjuje:

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

"TÓa ja kralja svog postavih nad Sionom, svojom svetom gorom."

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Obznanjujem odluku Jahvinu: Gospodin mi reče: "Ti si sin moj, danas te rodih.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Zatraži samo, i dat ću ti puke u baštinu, i u posjed krajeve zemaljske.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Vladat ćeš njima palicom gvozdenÄom i razbit ih kao sud lončarski."

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Opametite se sada, vi kraljevi, Urazumite se, suci zemaljski.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Služite Jahvi sa strahom, s trepetom se pokorite njemu,

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

da se ne razgnjevi te ne propadnete na putu, kad uskoro plane srdžba njegova. Blago svima koji se njemu utječu!