Psalms 17

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Molitva. Davidova. Počuj, Jahve pravedni, i vapaj mi poslušaj, usliši molitvu iz usta iskrenih!

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Od tebe nek' mi dođe presuda, tvoje oči vide što je pravo.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Istraži mi srce, pohodi noću, ognjem me iskušaj, al' u meni nećeš nać' bezakonja. Ne zgriješiše usta moja

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

kao što griješe ljudi: po riječima usta tvojih čuvah putove Zakona.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Korak mi čvrsto prionu za tvoje staze, ne zasta mi noga na putima tvojim.

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Zazivam te, Bože, ti ćeš me uslišit': prikloni mi uho i čuj riječi moje.

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Proslavi na meni dobrotu svoju, ti koji od dušmana izbavljaš one što se utječu desnici tvojoj.

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

Čuvaj me k'o zjenicu oka, sakrij me u sjenu krila svojih

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

od zlotvora što na me nasrću. Dušmani me bijesni opkoljuju,

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

bešćutno srce zatvaraju i ustima zbore naduto,

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

Koraci njini sad me okružuju, smjeraju da me na zemlju obore;

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

slični lavu dok se, zinuv, na plijen obara i laviću što vreba u potaji.

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

Ustani, Jahve, presretni ga i obori, od grešnika mi život mačem spasi,

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

a rukom od ljudi, Gospodine: od ljudi kojih je dio ovaj život, kojima želudac puniš dobrima; kojih su sinovi siti, a djeci daju što im pretekne.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

A ja ću u pravdi gledati lice tvoje, i jednom kad se probudim, sit ću ga se nagledati.