Psalms 17

En bön av David.  Hör, o HERRE, en rättfärdig sak,  akta på mitt rop,      lyssna till min bön;  den kommer icke ifrån falska läppar.

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

 Av dig må jag få min rätt;  dina ögon må skåda vad rättvist är.

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

 Du prövar mitt hjärta,      du utrannsakar mig, men du finner intet;  ingen ond tanke går ut ur min mun.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

 Efter dina läppars ord,      och vad människor än må göra,  tager jag mig till vara      för våldsverkares stigar.

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

 Mina steg hålla sig stadigt      på dina vägar,  mina fötter vackla icke.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

 Så åkallar jag nu dig,      ty du, Gud, skall svara mig;  böj ditt öra till mig,      hör mitt tal.

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

 Bevisa din underbara nåd,      du som frälsar undan motståndarna      dem som taga sin tillflykt till din högra hand.

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

 Bevara mig såsom en ögonsten,  beskärma mig under dina vingars skugga

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

 för de ogudaktiga,      som vilja fördärva mig,  för mina dödsfiender,      som omringa mig.

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

 Sitt hjärta förstocka de;  med sin mun tala de stora ord.

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

 Nu äro de omkring mig, var vi gå,  deras ögon speja efter      huru de skola böja mig till jorden.

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

 Ja, denne är lik ett lejon      som längtar efter rov,  lik ett ungt lejon      som ligger i försåt.

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

 Stå upp, HERRE;      träd emot honom, slå honom ned,  rädda med ditt svärd      min själ från den ogudaktige,

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

 ja, med din hand, från människorna, HERRE,  från denna världens människor,      som hava sin del i detta livet,  och vilkas buk du fyller med dina håvor,      som hava söner i mängd  och lämna sitt överflöd åt sina barn.

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

 Men jag skall skåda      ditt ansikte i rättfärdighet;  när jag uppvaknar,      vill jag mätta mig av din åsyn.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!