Job 14

Man that is born of a woman is of few days, and full of trouble.

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

He cometh forth like a flower, and is cut down: he fleeth also as a shadow, and continueth not.

вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

And dost thou open thine eyes upon such an one, and bringest me into judgment with thee?

І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Who can bring a clean thing out of an unclean? not one.

Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Seeing his days are determined, the number of his months are with thee, thou hast appointed his bounds that he cannot pass;

Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Turn from him, that he may rest, till he shall accomplish, as an hireling, his day.

відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

For there is hope of a tree, if it be cut down, that it will sprout again, and that the tender branch thereof will not cease.

Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Though the root thereof wax old in the earth, and the stock thereof die in the ground;

якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Yet through the scent of water it will bud, and bring forth boughs like a plant.

то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

But man dieth, and wasteth away: yea, man giveth up the ghost, and where is he?

А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

As the waters fail from the sea, and the flood decayeth and drieth up:

Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

So man lieth down, and riseth not: till the heavens be no more, they shall not awake, nor be raised out of their sleep.

так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

O that thou wouldest hide me in the grave, that thou wouldest keep me secret, until thy wrath be past, that thou wouldest appoint me a set time, and remember me!

О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

If a man die, shall he live again? all the days of my appointed time will I wait, till my change come.

Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Thou shalt call, and I will answer thee: thou wilt have a desire to the work of thine hands.

Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

For now thou numberest my steps: dost thou not watch over my sin?

бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

My transgression is sealed up in a bag, and thou sewest up mine iniquity.

провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

And surely the mountain falling cometh to nought, and the rock is removed out of his place.

Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

The waters wear the stones: thou washest away the things which grow out of the dust of the earth; and thou destroyest the hope of man.

каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Thou prevailest for ever against him, and he passeth: thou changest his countenance, and sendest him away.

Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

His sons come to honour, and he knoweth it not; and they are brought low, but he perceiveth it not of them.

Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

But his flesh upon him shall have pain, and his soul within him shall mourn.

Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..