Psalms 17

Preghiera di Davide. O Eterno, ascolta la giustizia, attendi al mio grido; porgi l’orecchio alla mia preghiera che non viene da labbra di frode.

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Dalla tua presenza venga alla luce il mio diritto, gli occhi tuoi riconoscano la rettitudine.

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Tu hai scrutato il mio cuore, l’hai visitato nella notte; m’hai provato e non hai rinvenuto nulla; la mia bocca non trapassa il mio pensiero.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Quanto alle opere degli uomini, io, per ubbidire alla parola delle tue labbra, mi son guardato dalle vie de’ violenti.

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

I miei passi si son tenuti saldi sui tuoi sentieri, i miei piedi non han vacillato.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Io t’invoco, perché tu m’esaudisci, o Dio; inclina verso me il tuo orecchio, ascolta le mie parole!

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Spiega le maraviglie della tua bontà, o tu che con la tua destra salvi quelli che cercano un rifugio contro ai loro avversari.

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Preservami come la pupilla dell’occhio, nascondimi all’ombra delle tue ali

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

dagli empi che voglion la mia rovina, dai miei mortali nemici che mi circondano.

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

Chiudono il loro cuore nel grasso, parlano alteramente colla lor bocca.

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

Ora ci attorniano, seguendo i nostri passi; ci spiano per atterrarci.

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

Il mio nemico somiglia ad un leone che brama lacerare, ad un leoncello che s’appiatta ne’ nascondigli.

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

Lèvati, o Eterno, vagli incontro, abbattilo; libera l’anima mia dall’empio con la tua spada;

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

liberami, con la tua mano, dagli uomini, o Eterno, dagli uomini del mondo la cui parte è in questa vita, e il cui ventre tu empi co’ tuoi tesori; hanno figliuoli in abbondanza, e lasciano il resto de’ loro averi ai loro fanciulli.

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

Quanto a me, per la mia giustizia, contemplerò la tua faccia, mi sazierò, al mio risveglio, della tua sembianza.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!