Psalms 17

(En bøn af David.) HERRE, hør en retfærdig Sag, lyt til min Klage lån Øre til Bøn fra svigløse Læber!

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Fra dig skal min Ret udgå, thi hvad ret er, ser dine Øjne.

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Prøv mit Hjerte, se efter om Natten, ransag mig, du finder ej Svig hos mig.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Ej synded min Mund, hvad end Mennesker gjorde; ved dine Læbers Ord vogted jeg mig for Voldsmænds Veje;

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

mine Skridt har holdt dine Spor, jeg vaklede ej på min Gang.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Jeg råber til dig, thi du svarer mig, Gud, bøj Øret til mig, hør på mit Ord!

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Vis, dig underfuldt nådig, du Frelser for dem, der tyr til din højre for Fjender!

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Vogt mig som Øjestenen, skjul mig i dine Vingers Skygge

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

for gudløse, der øver Vold imod mig, glubske Fjender, som omringer mig;

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

de har lukket deres Hjerte med Fedt, deres Mund fører Hovmodstale.

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

De omringer os, overalt hvor vi går, de sigter på at slå os til Jorden.

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

De er som den rovgridske Løve, den unge Løve, der ligger på Lur.

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

Rejs dig, HERRE, træd ham i Møde, kast ham til Jorden, fri med dit Sværd min Sjæl fra den gudløses Vold,

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

fra Mændene, HERRE, med din Hånd, fra dødelige Mænd - lad dem få deres Del i levende Live! Fyld deres Bug med dit Forråd af Vrede, lad Børnene mættes dermed og efterlade deres Børn, hvad de levner!

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

Men jeg skal i Retfærd skue dit Åsyn, mættes ved din Skikkelse, når jeg vågner.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!