Ecclesiastes 10

Døde Fluer gør Salveblanderens Olie stinkende, lidt Dårskab ødelægger Visdommens Værd.

Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

Den vise har sin Forstand tilhøjre, Tåben har sin til venstre,

Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

Hvor Dåren end færdes, svigter hans Forstand, og han røber for alle, at han er en Dåre.

Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

Når en Herskers Vrede rejser sig mod dig, forlad ikke derfor din Plads; thi Sagtmodighed hindrer store Synder.

Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Der er et Onde, jeg så under Solen; det ser ud som et Misgreb af ham, som har Magten:

Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

Dårskab sættes i Højsædet, nederst sidder de rige.

на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

Trælle så jeg højt til Hest og Høvdinger til Fods som Trælle.

Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

Den, som graver en Grav, falder selv deri; den, som nedbryder en Mur, ham bider en Slange;

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

den, som bryder Sten, kan såre sig på dem; den, som kløver Træ, er i Fare.

Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

Når Øksen er sløv og dens Æg ej hvæsses, må Kraft lægges i; men den dygtiges Fortrin er Visdom.

Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

Bider en Slange, før den besværges, har Besværgeren ingen Gavn af sin Kunst.

Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

Ord fra Vismands Mund vinder Yndest, en Dåres Læber bringer ham Våde;

Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

hans Tale begynder med Dårskab og ender med den værste Galskab.

початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

Tåben bruger mange Ord. Ej ved Mennesket, hvad der skal ske; hvad der efter hans Død skal ske, hvo siger ham det?

Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

Dårens Flid gør ham træt, thi end ikke til Bys ved han Vej.

Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Ve dig, du Land, hvis Konge er en Dreng og hvis Fyrster holder Gilde ved Gry.

Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

Held dig; du Land, hvis Konge er ædelbåren, hvis Fyrster holder Gilde til sømmelig Tid som Mænd og ikke som drankere.

Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

Ved Ladhed synker Bjælkelaget; når Hænderne slappes, drypper det i Huset.

Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

Til Morskab holder man Gæstebud, og Vin gør de levende glade; men Penge skaffer alt til Veje.

Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

End ikke i din Tanke må du bande en Konge, end ikke i dit Sovekammer en, som er rig; thi Himlens Fugle kan udsprede Ordet, de vingede røbe, hvad du siger.

Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...