Genesis 29

И Яков тръгна и отиде в земята на източните жители.

І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.

И видя, и ето, кладенец на полето, и там три стада овце, които почиваха при него, защото от онзи кладенец пояха стадата. А върху отвора на кладенеца имаше голям камък.

І побачив, аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.

И когато всичките стада се събираха там, отместваха камъка от отвора на кладенеца и напояваха овцете, и после пак слагаха камъка на мястото му над отвора на кладенеца.

І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

И Яков каза на овчарите: Братя, откъде сте? А те казаха: От Харан сме.

І сказав до пастухів Яків: Браття мої, звідкіля ви? А ті відказали: Ми з Харану.

И им каза: Познавате ли Лаван, сина на Нахор? Отговориха: Познаваме го.

І сказав їм: Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового? І відказали: Знаємо.

И им каза: Здрав ли е? А те казаха: Здрав е, и ето, дъщеря му Рахил идва с овцете.

І сказав їм: Чи гаразд із ним? І відказали: Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою.

А той каза: Ето, още е много рано, не е време да се прибира добитъкът, напойте овцете и идете да ги пасете.

І сказав: Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть.

А те казаха: Не можем, докато не се съберат всичките стада; тогава отместват камъка от отвора на кладенеца и напояваме овцете.

А вони відказали: Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо отару.

Докато той още говореше с тях, дойде Рахил с овцете на баща си, защото тя ги пасеше.

Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

А когато Яков видя Рахил, дъщерята на вуйчо си Лаван, и овцете на вуйчо си Лаван, Яков се приближи и отмести камъка от отвора на кладенеца и напои овцете на вуйчо си Лаван.

І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

И Яков целуна Рахил и заплака с висок глас.

І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

И Яков каза на Рахил, че е брат на баща й, и че е син на Ревека, а тя изтича и каза на баща си.

І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

А Лаван, като чу за Яков, сестриния си син, изтича да го посрещне. И го прегърна, целуна го и го заведе у дома си. Тогава Яков разказа всичко на Лаван.

І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

И Лаван му каза: Наистина ти си моя кост и моя плът. И Яков живя при него един месец.

І промовив до нього Лаван: Поправді, ти кість моя й тіло моє! І сидів він із ним місяць часу.

След това Лаван каза на Яков: Нима като си ми брат, ще ми работиш безплатно? Кажи ми каква да ти бъде заплатата.

І сказав Лаван до Якова: Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?

А Лаван имаше две дъщери. Името на по-голямата беше Лия, а името на по-малката — Рахил.

А в Лавана було дві дочки: ім'я старшій Лія, а ім'я молодшій Рахіль.

На Лия очите не бяха здрави, а Рахил имаше хубава снага и беше хубава на глед.

Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

И Яков обикна Рахил и каза: Ще ти работя седем години за по-малката ти дъщеря Рахил.

І покохав Яків Рахіль, та й сказав: Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою.

И Лаван каза: По-добре да я дам на теб, отколкото да я дам на друг мъж. Живей при мен.

І промовив Лаван: Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!

И така, Яков работи за Рахил седем години, но поради любовта му към нея те му се видяха като няколко дни.

І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

След това Яков каза на Лаван: Дай жена ми, защото дойде време да вляза при нея.

І сказав Яків Лаванові: Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!

И така, Лаван събра всичките мъже от това място и даде угощение.

І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

А вечерта взе дъщеря си Лия и му я доведе, и той влезе при нея.

І сталося ввечері, і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

И Лаван даде слугинята си Зелфа за слугиня на дъщеря си Лия.

А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

И на сутринта, ето че беше Лия. И Яков каза на Лаван: Какво е това, което ми стори ти? Нали за Рахил ти работих? Тогава защо ме излъга?

А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?

А Лаван каза: В нашето място няма обичай да се дава по-младата преди първородната.

А Лаван відказав: У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

Свърши сватбената седмица с тази, и ще ти дадем и онази за работата, която ще ми вършиш още седем години.

Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других.

И Яков направи така. Свърши седмицата с Лия и тогава Лаван му даде дъщеря си Рахил за жена.

І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

И Лаван даде слугинята си Вала за слугиня на дъщеря си Рахил.

І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

И Яков влезе и при Рахил и обикна и Рахил повече от Лия. И работи на Лаван още седем години.

І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

А ГОСПОД, понеже видя, че Лия не беше обичана, отвори утробата й. А Рахил беше бездетна.

І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.

И така, Лия забременя и роди син, и го нарече Рувим, защото си казваше: ГОСПОД погледна на нещастието ми, сега мъжът ми ще ме обикне.

І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я йому: Рувим, бо сказала була: Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!

И пак забременя и роди син, и каза: Понеже чу ГОСПОД, че не съм обичана, затова ми даде и този. И го нарече Симеон.

І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

И пак забременя и роди син, и каза: Сега вече мъжът ми ще се привърже към мен, защото му родих трима сина. Затова го нарече Леви.

І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому. Тому й назвала ім'я йому: Левій.

И пак забременя и роди син, и каза: Този път ще славословя ГОСПОДА. Затова го нарече Юда. И престана да ражда.

І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: Тим разом я буду хвалити Господа! Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.