II Corinthians 3

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.