Hebrews 6

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

quapropter intermittentes inchoationis Christi sermonem ad perfectionem feramur non rursum iacientes fundamentum paenitentiae ab operibus mortuis et fidei ad Deum

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

baptismatum doctrinae inpositionis quoque manuum ac resurrectionis mortuorum et iudicii aeterni

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

et hoc faciemus siquidem permiserit Deus

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

inpossibile est enim eos qui semel sunt inluminati gustaverunt etiam donum caeleste et participes sunt facti Spiritus Sancti

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

gustaverunt nihilominus bonum Dei verbum virtutesque saeculi venturi

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

et prolapsi sunt renovari rursus ad paenitentiam rursum crucifigentes sibimet ipsis Filium Dei et ostentui habentes

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

terra enim saepe venientem super se bibens imbrem et generans herbam oportunam illis a quibus colitur accipit benedictionem a Deo

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

proferens autem spinas ac tribulos reproba est et maledicto proxima cuius consummatio in conbustionem

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

confidimus autem de vobis dilectissimi meliora et viciniora saluti tametsi ita loquimur

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

non enim iniustus Deus ut obliviscatur operis vestri et dilectionis quam ostendistis in nomine ipsius qui ministrastis sanctis et ministratis

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

cupimus autem unumquemque vestrum eandem ostentare sollicitudinem ad expletionem spei usque in finem

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

ut non segnes efficiamini verum imitatores eorum qui fide et patientia hereditabunt promissiones

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

Abrahae namque promittens Deus quoniam neminem habuit per quem iuraret maiorem iuravit per semet ipsum

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

dicens nisi benedicens benedicam te et multiplicans multiplicabo te

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

et sic longanimiter ferens adeptus est repromissionem

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

homines enim per maiorem sui iurant et omnis controversiae eorum finis ad confirmationem est iuramentum

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

in quo abundantius volens Deus ostendere pollicitationis heredibus inmobilitatem consilii sui interposuit iusiurandum

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

ut per duas res inmobiles quibus inpossibile est mentiri Deum fortissimum solacium habeamus qui confugimus ad tenendam propositam spem

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

quam sicut anchoram habemus animae tutam ac firmam et incedentem usque in interiora velaminis

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

ubi praecursor pro nobis introiit Iesus secundum ordinem Melchisedech pontifex factus in aeternum