II Corinthians 5

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

scimus enim quoniam si terrestris domus nostra huius habitationis dissolvatur quod aedificationem ex Deo habeamus domum non manufactam aeternam in caelis

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

nam et in hoc ingemescimus habitationem nostram quae de caelo est superindui cupientes

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

si tamen vestiti non nudi inveniamur

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

nam et qui sumus in tabernaculo ingemescimus gravati eo quod nolumus expoliari sed supervestiri ut absorbeatur quod mortale est a vita

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

qui autem efficit nos in hoc ipsum Deus qui dedit nobis pignus Spiritus

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

audentes igitur semper et scientes quoniam dum sumus in corpore peregrinamur a Domino

бо ходимо вірою, а не видінням,

per fidem enim ambulamus et non per speciem

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

audemus autem et bonam voluntatem habemus magis peregrinari a corpore et praesentes esse ad Deum

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

et ideo contendimus sive absentes sive praesentes placere illi

Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

omnes enim nos manifestari oportet ante tribunal Christi ut referat unusquisque propria corporis prout gessit sive bonum sive malum

Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

scientes ergo timorem Domini hominibus suademus Deo autem manifesti sumus spero autem et in conscientiis vestris manifestos nos esse

Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

non iterum nos commendamus vobis sed occasionem damus vobis gloriandi pro nobis ut habeatis ad eos qui in facie gloriantur et non in corde

Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

sive enim mente excedimus Deo sive sobrii sumus vobis

Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

caritas enim Christi urget nos aestimantes hoc quoniam si unus pro omnibus mortuus est ergo omnes mortui sunt

А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

et pro omnibus mortuus est ut et qui vivunt iam non sibi vivant sed ei qui pro ipsis mortuus est et resurrexit

Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

itaque nos ex hoc neminem novimus secundum carnem et si cognovimus secundum carnem Christum sed nunc iam non novimus

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

si qua ergo in Christo nova creatura vetera transierunt ecce facta sunt nova

Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

omnia autem ex Deo qui reconciliavit nos sibi per Christum et dedit nobis ministerium reconciliationis

бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

quoniam quidem Deus erat in Christo mundum reconcilians sibi non reputans illis delicta ipsorum et posuit in nobis verbum reconciliationis

Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

pro Christo ergo legationem fungimur tamquam Deo exhortante per nos obsecramus pro Christo reconciliamini Deo

Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

eum qui non noverat peccatum pro nobis peccatum fecit ut nos efficeremur iustitia Dei in ipso