Psalms 2

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Δια τι εφρυαξαν τα εθνη και οι λαοι εμελετησαν ματαια;

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Παρεσταθησαν οι βασιλεις της γης, και οι αρχοντες συνηχθησαν ομου, κατα του Κυριου, και κατα του χριστου αυτου, λεγοντες,

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Ας διασπασωμεν τους δεσμους αυτων, και ας απορριψωμεν αφ ημων τας αλυσεις αυτων.

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Ο καθημενος εν ουρανοις θελει γελασει ο Κυριος θελει εκμυκτηρισει αυτους.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Τοτε θελει λαλησει προς αυτους εν τη οργη αυτου, και εν τω θυμω αυτου θελει συνταραξει αυτους.

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Αλλ εγω, θελει ειπει, εχρισα τον Βασιλεα μου επι Σιων, το ορος το αγιον μου.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Εγω θελω αναγγειλει το προσταγμα ο Κυριος ειπε προς εμε, Υιος μου εισαι συ εγω σημερον σε εγεννησα

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Ζητησον παρ εμου, και θελω σοι δωσει τα εθνη κληρονομιαν σου, και ιδιοκτησιαν σου τα περατα της γης

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

θελεις ποιμανει αυτους εν ραβδω σιδηρα ως σκευος κεραμεως θελεις συντριψει αυτους.

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Τωρα λοιπον, βασιλεις, συνετισθητε διδαχθητε, κριται της γης.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Δουλευετε τον Κυριον εν φοβω και αγαλλεσθε εν τρομω.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Φιλειτε τον Υιον, μηποτε οργισθη, και απολεσθητε εκ της οδου, οταν εξαφθη ταχεως ο θυμος αυτου. Μακαριοι παντες οι πεποιθοτες επ αυτον.