Psalms 2

2:1

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Przeczże się poganie buntują, a narody przemyślają próżne rzeczy?

2:2

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Schodzą się królowie ziemscy, a książęta radzą społem przeciwko Panu, i przeciw pomazańcowi jego, mówiąc:

2:3

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Potargajmy związki ich, a odrzućmy od siebie powrozy ich.

2:4

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Ale ten, który mieszka w niebie, śmieje się; Pan szydzi z nich.

2:5

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Tedy będzie mówił do nich w popędliwości swojej, a w gniewie swoim przestraszy ich,

2:6

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Mówiąc: Jamci postanowił króla mojego nad Syonem, górą świętą moją.

2:7

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Opowiem ten dekret: Pan rzekł do mnie: Syn mój jesteś ty, Jam ciebie dziś spłodził.

2:8

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Żądaj odemnie, a dam ci narody dziedzictwo twoje; a osiadłość twoję, granice ziemi.

2:9

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Potrzesz ich laską żelazną, a jako naczynie zduńskie pokruszysz ich.

2:10

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Terazże tedy zrozumiejcie, królowie, nauczcie się sędziowie ziemi!

2:11

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Służcie Panu w bojaźni, a rozradujcie się ze drżeniem.

2:12

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Pocałujcie syna, by się snać nie rozgniewał, i zginęlibyście w drodze, gdyby się najmniej zapaliła popędliwość jego. Błogosławieni wszyscy, którzy w nim ufają.