Acts 14

І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

And it came to pass in Iconium, that they went both together into the synagogue of the Jews, and so spake, that a great multitude both of the Jews and also of the Greeks believed.

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

But the unbelieving Jews stirred up the Gentiles, and made their minds evil affected against the brethren.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

Long time therefore abode they speaking boldly in the Lord, which gave testimony unto the word of his grace, and granted signs and wonders to be done by their hands.

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

But the multitude of the city was divided: and part held with the Jews, and part with the apostles.

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

And when there was an assault made both of the Gentiles, and also of the Jews with their rulers, to use them despitefully, and to stone them,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

They were ware of it, and fled unto Lystra and Derbe, cities of Lycaonia, and unto the region that lieth round about:

і Євангелію там звіщали.

And there they preached the gospel.

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

And there sat a certain man at Lystra, impotent in his feet, being a cripple from his mother's womb, who never had walked:

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

The same heard Paul speak: who stedfastly beholding him, and perceiving that he had faith to be healed,

то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

Said with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped and walked.

А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

And when the people saw what Paul had done, they lifted up their voices, saying in the speech of Lycaonia, The gods are come down to us in the likeness of men.

І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

And they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercurius, because he was the chief speaker.

А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

Then the priest of Jupiter, which was before their city, brought oxen and garlands unto the gates, and would have done sacrifice with the people.

Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

Which when the apostles, Barnabas and Paul, heard of, they rent their clothes, and ran in among the people, crying out,

та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

And saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and preach unto you that ye should turn from these vanities unto the living God, which made heaven, and earth, and the sea, and all things that are therein:

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

Who in times past suffered all nations to walk in their own ways.

але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

Nevertheless he left not himself without witness, in that he did good, and gave us rain from heaven, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness.

І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

And with these sayings scarce restrained they the people, that they had not done sacrifice unto them.

А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

And there came thither certain Jews from Antioch and Iconium, who persuaded the people, and, having stoned Paul, drew him out of the city, supposing he had been dead.

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

Howbeit, as the disciples stood round about him, he rose up, and came into the city: and the next day he departed with Barnabas to Derbe.

І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

And when they had preached the gospel to that city, and had taught many, they returned again to Lystra, and to Iconium, and Antioch,

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

Confirming the souls of the disciples, and exhorting them to continue in the faith, and that we must through much tribulation enter into the kingdom of God.

І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

And when they had ordained them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they believed.

Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

And after they had passed throughout Pisidia, they came to Pamphylia.

і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

And when they had preached the word in Perga, they went down into Attalia:

а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

And thence sailed to Antioch, from whence they had been recommended to the grace of God for the work which they fulfilled.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

And when they were come, and had gathered the church together, they rehearsed all that God had done with them, and how he had opened the door of faith unto the Gentiles.

І перебували вони немалий час із учнями.

And there they abode long time with the disciples.