Psalms 144

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Salmo di Davide. Benedetto sia l’Eterno, la mia ròcca, che ammaestra le mie mani alla pugna e le mie dita alla battaglia;

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

ch’è il mio benefattore e la mia fortezza, il mio alto ricetto, e il mio liberatore il mio scudo, colui nel quale mi rifugio, che mi rende soggetto il mio popolo.

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

O Eterno, che cos’è l’uomo, che tu ne prenda conoscenza? o il figliuol dell’uomo che tu ne tenga conto?

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

L’uomo è simile a un soffio, i suoi giorni son come l’ombra che passa.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

O Eterno, abbassa i tuoi cieli e scendi; tocca i monti e fa’ che fumino.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Fa’ guizzare il lampo e disperdi i miei nemici. Lancia le tue saette, e mettili in rotta.

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Stendi le tue mani dall’alto, salvami e liberami dalle grandi acque, dalla mano degli stranieri,

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

la cui bocca parla menzogna, e la cui destra è destra di frode.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

O Dio, a te canterò un nuovo cantico; sul saltèro a dieci corde a te salmeggerò,

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

che dài la vittoria ai re, che liberi Davide tuo servitore dalla spada micidiale.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Salvami e liberami dalla mano degli stranieri, la cui bocca parla menzogna, e la cui destra è destra di frode.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

I nostri figliuoli, nella loro giovinezza, sian come piante novelle che crescono, e le nostre figliuole come colonne scolpite nella struttura d’un palazzo.

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

I nostri granai siano pieni e forniscano ogni specie di beni. Le nostre gregge moltiplichino a migliaia e a diecine di migliaia nelle nostre campagne.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Le nostre giovenche siano feconde; e non vi sia né breccia, né fuga, né grido nelle nostre piazze.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Beato il popolo che è in tale stato, beato il popolo il cui Dio è l’Eterno.