Psalms 2

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Miért dühösködnek a pogányok, és gondolnak hiábavalóságot a népek?

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

A föld királyai felkerekednek és a fejedelmek együtt tanácskoznak az Úr ellen és az ő felkentje ellen:

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Szaggassuk le az ő bilincseiket, és dobjuk le magunkról köteleiket!

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Az egekben lakozó neveti, az Úr megcsúfolja őket.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Majd szól nékik haragjában, és megrettenti őket gerjedelmében:

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Én kentem ám fel az én királyomat a Sionon, az én szent hegyemen!

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Törvényül hirdetem: Az Úr mondá nékem: Én fiam vagy te; én ma nemzettelek téged.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

Kérjed tőlem és odaadom néked a pogányokat örökségül, és birtokodul a föld határait.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Összetöröd őket vasvesszővel: széjjelzúzod őket, mint cserépedényt.

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Azért, királyok, legyetek eszesek, és okuljatok földnek bírái!

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Szolgáljátok az Urat félelemmel, és örüljetek reszketéssel.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!

Csókoljátok a Fiút, hogy meg ne haragudjék és el ne veszszetek az úton, mert hamar felgerjed az ő haragja. Boldogok mindazok, a kik ő benne bíznak!