Psalms 144

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

(Af David.) Lovet være HERREN, min Klippe, som oplærer mine hænder til Strid mine Fingre til Krig,

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

min Miskundhed og min Fæstning, min Klippeborg, min Frelser, mit Skjold og den, jeg lider på, som underlægger mig Folkeslag!

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

HERRE, hvad er et Menneske, at du kendes ved det, et Menneskebarn, at du agter på ham?

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Mennesket er som et Åndepust, dets Dage som svindende Skygge.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

HERRE, sænk din Himmel, stig ned og rør ved Bjergene, så at de ryger;

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

slyng Lynene ud og adsplit Fjenderne, send dine Pile og indjag dem Rædsel;

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

udræk din Hånd fra det høje, fri og frels mig fra store Vande,

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

fra fremmedes Hånd, de, hvis Mund taler Løgn, hvis højre er Løgnehånd.

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Gud, jeg vil synge dig en ny Sang, lege for dig på tistrenget Harpe,

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

du, som giver Konger Sejr og udfrier David, din Tjener.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Fri mig fra det onde Sværd, frels mig fra fremmedes Hånd, de, hvis Mund taler Løgn, hvis højre er Løgnehånd.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

I Ungdommen er vore Sønner som højvoksne Planter, vore Døtre er som Søjler, udhugget i Tempelstil;

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

vore Forrådskamre er fulde, de yder Forråd på, Forråd, vore Hjorde føder Tusinder, Titusinder på vore Marker,

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

fede er vore Okser; intet Murbrud, ingen Udvandring, ingen Skrigen på Torvene.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Saligt det Folk, der er således stedt, saligt det Folk, hvis Gud er HERREN!