Psalms 10

Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?

Hvorfor står du så fjernt, o Herre, hvi dølger du dig i Trængselstider?

Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!

Den gudløse jager i Hovmod den arme, fanger ham i de Rænker, han spinder;

Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.

thi den gudløse praler af sin Sjæls Attrå, den gridske forbander, ringeagter HERREN.

У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...

Den gudløse siger i Hovmod: "Han hjemsøger ej, der er ingen Gud"; det er alle hans Tanker.

Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...

Dog altid lykkes hans Vej, højt over ham går dine Domme; han blæser ad alle sine Fjender.

Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...

Han siger i Hjertet: "Jeg rokkes ej, kommer ikke i Nød fra Slægt til Slægt."

Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.

Hans Mund er fuld af Banden og Svig og Vold, Fordærv og Uret er under hans Tunge;

Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...

han lægger sig på Lur i Landsbyer, dræber i Løn den skyldfri, efter Staklen spejder hans Øjne;

В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...

han lurer i Skjul som Løve i Krat, på at fange den arme lurer han, han fanger den arme ind i sit Garn;

Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...

han dukker sig, sidder på Spring, og Staklerne falder i hans Kløer.

Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.

Han siger i Hjertet: "Gud glemmer, han skjuler sit Åsyn; han ser det aldrig."

Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!

Rejs dig, HERRE! Gud, løft din Hånd, de arme glemme du ikke!

Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?

Hvorfor skal en gudløs spotte Gud, sige i Hjertet, du hjemsøger ikke?

Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.

Du skuer dog Møje og Kvide, ser det og tager det i din Hånd; Staklen tyr hen til dig, du er den faderløses Hjælper.

Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!

Knus den ondes, den gudløses Arm, hjemsøg hans Gudløshed, så den ej findes!

Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!

HERREN er Konge evigt og altid, Hedningerne er ryddet bort af hans Land;

Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,

du har hørt de ydmyges Ønske, HERRE, du styrker deres Hjerte, vender Øret til

щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

for at skaffe fortrykte og faderløse Ret. Ikke skal dødelige mer øve Vold.