Mark 11

І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх,
И когато дойдоха близо до Ерусалим, до Витфагия и Витания при Елеонския хълм, Той изпрати двама от учениците Си и им каза:
і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив'язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
Идете в селото, което е насреща ви, и щом влезете в него, ще намерите вързано магаренце, което нито един човек още не е възсядал. Отвържете го и го докарайте.
Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз.
И ако някой ви каже: Защо правите това?, кажете: На Господа трябва; и той веднага ще го прати тук.
І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв'язали його.
И така, те отидоха и намериха едно магаренце вързано до вратата, вън край пътя, и го отвързаха.
А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв'язуєте?
А някои от стоящите там им казаха: Какво правите, че отвързвате магаренцето?
Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх.
А те им отговориха, както беше заръчал Иисус; и те ги оставиха.
І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього.
И докараха магаренцето при Иисус и метнаха дрехите си върху него, и Той го възседна.
Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях.
И мнозина постилаха дрехите си по пътя, а други – клони, като ги сечаха от полята.
А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!
И тези, които вървяха отпред, и онези, които идваха отзад, викаха: Осанна! Благословен, който иде в Господното Име!
Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!
Благословено царството на баща ни Давид, (което иде в Господното Име)! Осанна във висините!
Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма.
И Иисус влезе в Ерусалим, в храма; и като разгледа всичко, понеже вече се беше свечерило, отиде във Витания с дванадесетте.
А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був.
А на сутринта, когато излязоха от Витания, Той огладня.
І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була.
И като видя отдалеч една разлистена смокиня, отиде, за да намери нещо на нея; но като дойде до нея, не намери нищо, освен листа, защото не беше време за смокини.
І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки! А учні Його все те чули.
И Той й каза: Отсега нататък никой да не яде плод от теб до века! И учениците Му чуха това.
І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів.
И дойдоха в Ерусалим. А Иисус, като влезе в храма, започна да изпъжда онези, които продаваха, и онези, които купуваха в храма; и преобърна масите на онези, които обменяха пари, и пейките на онези, които продаваха гълъбите.
І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм.
И не позволяваше на никого да пренесе какъвто и да било съд през храма.
І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!
И поучаваше, като им говореше: Не е ли писано: "Домът Ми ще се нарече молитвен дом на всичките народи", а вие го направихте "разбойнически вертеп"?
І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його.
И главните свещеници и книжниците чуха това; и търсеха начин да Го погубят, понеже се бояха от Него, защото цялото множество се чудеше на учението Му.
А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
А когато се мръкна, Той излезе вън от града.
А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня.
И така, като минаваха на сутринта, видяха, че смокинята е изсъхнала до корен.
І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!
И Петър си спомни и Му каза: Равви, виж – смокинята, която Ти прокле, е изсъхнала.
А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу!
А Иисус в отговор им каза: Имайте вяра в Бога.
Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому!
Истина ви казвам: който каже на тази планина: Вдигни се и се хвърли в морето! — и не се усъмни в сърцето си, а повярва, че онова, което казва, се сбъдва – ще му се сбъдне, каквото и да каже.
Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.
Затова ви казвам: за всичко, което поискате в молитва, вярвайте, че го получавате, и ще ви се сбъдне.
І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
И когато стоите на молитва, прощавайте, ако имате нещо против някого, за да прости и вашият Отец, който е на небесата, вашите прегрешения.
Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.
(Но ако вие не прощавате, то и вашият Отец, който е на небесата, няма да прости вашите прегрешения.)
І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприходили первосвященики й книжники, і старшини до Нього,
И пак дойдоха в Ерусалим. И когато ходеше в храма, при Него дойдоха главните свещеници, книжниците и старейшините и Му казаха:
і сказали Йому: Якою Ти владою все оце чиниш? І хто Тобі владу цю дав, щоб Ти це робив?
С каква власт правиш това? И кой Ти е дал тази власт да правиш това?
А Ісус відказав їм: Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу вам, якою Я владою це все чиню.
Иисус им каза: Ще ви задам и Аз един въпрос. Отговорете Ми, и Аз ще ви кажа с каква власт правя това.
Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!
Йоановото кръщение от небето ли беше, или от хората? Отговорете Ми.
Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?
А те разискваха помежду си, като казваха: Ако кажем: От небето; ще каже: Тогава защо не го повярвахте?
А як скажемо: Від людей, то боялись народу, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк.
Но да кажем ли: От хората? А се бояха от множеството, защото всички считаха, че Йоан наистина беше пророк.
І сказали Ісусові в відповідь: Не знаємо... А Ісус їм відказує: То й Я не скажу вам, якою Я владою це все чиню.
И така, в отговор на Иисус казаха: Не знаем. А Иисус им каза: И Аз също не ви казвам с каква власт правя това.