Psalms 144

Av David.  Lovad vare HERREN, min klippa,  han som lärde mina armar att kriga,  mina händer att strida;

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

 min nåds Gud och min borg,  mitt värn och min räddare,  min sköld och min tillflykt,  han som lägger mitt folk under mig.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

 HERRE, vad är en människa, att du vill veta av henne,  en människoson, att du tänker på honom?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

 En människa är lik en fläkt,  hennes dagar såsom en försvinnande skugga.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

 HERRE, sänk din himmel och far ned,  rör vid bergen, så att de ryka.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

 Låt ljungeldar ljunga och skingra dem,  skjut dina pilar och förvirra dem.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

 Räck ut dina händer från höjden,  fräls mig och rädda mig      ur de stora vattnen,      ur främlingarnas hand,

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

 vilkas mun talar lögn      och vilkas högra hand      är en falskhetens hand.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

 Gud, en ny sång      vill jag sjunga till din ära,  till tiosträngad psaltare      vill jag lovsjunga dig,

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

 dig som giver seger åt konungarna,  dig som frälste din tjänare David      från det onda svärdet.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

 Fräls mig och rädda mig      ur främlingarnas hand,  vilkas mun talar lögn,      och vilkas högra hand      är en falskhetens hand.

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

 När våra söner stå i sin ungdom      såsom högväxta plantor,  våra döttrar lika hörnstoder,      huggna såsom för palatser;

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

 när våra visthus äro fulla      och skänka förråd på förråd;  när våra får öka sig tusenfalt,      ja, tiotusenfalt på våra utmarker;

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

 när våra oxar gå rikt lastade;  när ingen rämna har brutits i muren      och ingen nödgas draga ut såsom fånge,  när intet klagorop höres på våra gator --

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

 saligt är det folk som det så går;  ja, saligt är det folk vars Gud HERREN är.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!