Psalms 17

Modlitwa Dawidowa. Wysłuchaj, Panie! sprawiedliwość moję; miej wzgląd na wołanie moje; przyjmij w uszy modlitwę moję, którą czynię usty nieobłudnemi.

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Od obliczności twojej sąd mój niech wynijdzie; oczy twoje niech patrzą na uprzejmość.

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Doświadczyłeś serca mego, nawiedziłeś je w nocy; doświadczyłeś mię ogniem, aleś nic nie znalazł; myśli moje nie uprzedzają ust moich.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Co się tknie spraw ludzkich według słowa ust twoich, chroniłem się drogi okrutnika.

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

Zatrzymuj kroki moje na drogach twych, aby się nie chwiały nogi moje.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Ja cię wzywam, bo mię wysłuchiwasz, Boże! Nakłoń ucha twego ku mnie, wysłuchaj słowa moje.

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Okaż miłosierdzie twoje, ty, który ochraniasz ufających w tobie od tych, którzy powstawają przeciwko prawicy twojej.

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Strzeż mię jako źrenicy oka; pod cieniem skrzydeł twoich ukryj mię.

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

Przed twarzą niepobożnych, którzy mię niszczą, przed nieprzyjaciółmi duszy mojej, którzy mię ogarnęli.

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

Tukiem swoim okryli się; hardzie mówią usty swemi.

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

Gdziekolwiek idziemy, obtoczyli nas; oczy swe nasadzili, aby nas potrącili ku ziemi.

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

Każdy z nich podobien jest lwowi pragnącemu łupu, i lwięciu siedzącemu w jamie.

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

Powstańże, Panie! uprzedź twarz jego, potrąć go, wyrwij duszę moję od niezbożnego mieczem twoim.

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

Wyrwij mię od ludzi ręką twoją, o Panie! od ludzi tego świata, których dział jest w tym żywocie, a których brzuch z szpiżarni twojej napełniasz, skąd nasyceni bywają, i synowie ich, a zostawiają ostatki swoje dzieciom swoim.

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

Ale ja w sprawiedliwości oglądam oblicze twoje; gdy się ocucę, nasycony będę obrazem obliczności twojej.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!