II Corinthians 6

Przetoż pomagając mu, napominamy was, abyście nadaremno łaski Bożej nie przyjmowali.

А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

(Bo mówi Bóg: Czasu przyjemnego wysłuchałem cię, a w dzień zbawienia poratowałem cię; oto teraz dzień przyjemny, oto teraz dzień zbawienia.)

Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!

6:3

Żadnego w niczem nie dawając zgorszenia, aby nie było zganione usługiwanie nasze.

Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,

6:4

Ale we wszystkiem zalecając samych siebie, jako słudzy Boży, w wielkiej cierpliwości, w uciskach, w niedostatkach, w utrapieniach,

а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,

6:5

W razach, w więzieniach, w potłukaniu, w pracach, w niedosypianiu, w postach,

у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,

6:6

W czystości, w umiejętności, w nieskwapliwości, w dobrotliwości, w Duchu Świętym, w miłości nieobłudnej;

у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,

6:7

W mowie prawdy, w mocy Bożej, przez oręże sprawiedliwości na prawo i na lewo;

у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,

6:8

Przez chwałę i zelżywość, przez niesławę i dobrą sławę, jakoby zwodziciele, wszakże prawdziwi;

через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;

6:9

Jako nieznajomi, wszakże znajomi; jako umierający, a oto żyjemy; jako pokarani, ale nie zabici;

як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;