Genesis 8

Da kom Gud Noah i hu og alle de ville dyr og alt feet som var med ham i arken; og Gud lot en vind fare over jorden, og vannet falt.

І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

Og det store dyps kilder og himmelens sluser lukkedes, og regnet fra himmelen stanset.

І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

Og vannet vek efterhånden tilbake fra jorden, og vannet begynte å ta av, da hundre og femti dager var gått.

І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

Og i den syvende måned, på den syttende dag i måneden, blev arken stående på Ararat-fjellene.

А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

Og vannet tok mere og mere av inntil den tiende måned; i den tiende måned, på den første dag i måneden, kom fjelltoppene til syne.

І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

Og da firti dager var gått, åpnet Noah vinduet på arken som han hadde gjort,

І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

og sendte ut en ravn; den fløi frem og tilbake, inntil vannet var tørket bort av jorden.

І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

Så sendte han en due ut fra sig for å se om vannet var sunket bort fra jordens overflate.

І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

Men duen fant ikke noget hvilested for sin fot, og den kom tilbake til ham i arken, for det stod vann over hele jorden. Da rakte han ut sin hånd og tok den inn til sig i arken.

Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

Så bidde han ennu syv dager til og sendte så atter duen ut av arken.

І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

Og duen kom til ham ved aftenstid, og se, den hadde et friskt oljeblad i nebbet; da skjønte Noah at vannet var sunket bort fra jorden.

І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

Men han bidde ennu syv dager til; så sendte han duen ut, og da kom den ikke tilbake til ham mere.

І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

I det seks hundre og første år, i den første måned, på den første dag i måneden, var vannet tørket bort fra jorden. Da tok Noah taket av arken; og han så ut, og se, jorden var tørr.

І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

Og i den annen måned, på den syv og tyvende dag i måneden, var jorden aldeles tørr.

А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

Da talte Gud til Noah og sa:

І промовив Ноєві Господь, кажучи:

Gå ut av arken, du og din hustru og dine sønner og dine sønners hustruer med dig.

Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

Alle de dyr som er hos dig, alt kjød, både fuglene og feet og alt krypet som rører sig på jorden, skal du føre ut med dig, og de skal vrimle på jorden og være fruktbare og bli mange på jorden.

Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

Så gikk han ut, og hans sønner og hans hustru og hans sønners hustruer med ham.

І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

Alle dyrene, alt krypet og alle fuglene, alt som rører sig på jorden, gikk ut av arken, hvert efter sitt slag.

Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

Og Noah bygget Herren et alter, og han tok av alle de rene dyr og av alle de rene fugler og ofret brennoffer på alteret.

І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

Og Herren kjente den velbehagelige duft. Og Herren sa i sitt hjerte: Jeg vil aldri mere forbanne jorden for menneskets skyld; for menneskehjertets tanker er onde fra ungdommen av; og jeg vil aldri mere drepe alt levende, som jeg nu har gjort.

І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

Herefter skal, så lenge jorden står, sæd og høst, og frost og hete, og sommer og vinter, og dag og natt aldri høre op.

Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!