Hebrews 6

Therefore leaving the principles of the doctrine of Christ, let us go on unto perfection; not laying again the foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,

Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

Of the doctrine of baptisms, and of laying on of hands, and of resurrection of the dead, and of eternal judgment.

науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

And this will we do, if God permit.

Зробимо й це, коли Бог дозволить.

For it is impossible for those who were once enlightened, and have tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Ghost,

Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

And have tasted the good word of God, and the powers of the world to come,

і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

If they shall fall away, to renew them again unto repentance; seeing they crucify to themselves the Son of God afresh, and put him to an open shame.

та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

For the earth which drinketh in the rain that cometh oft upon it, and bringeth forth herbs meet for them by whom it is dressed, receiveth blessing from God:

Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

But that which beareth thorns and briers is rejected, and is nigh unto cursing; whose end is to be burned.

Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

But, beloved, we are persuaded better things of you, and things that accompany salvation, though we thus speak.

Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

For God is not unrighteous to forget your work and labour of love, which ye have shewed toward his name, in that ye have ministered to the saints, and do minister.

Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

And we desire that every one of you do shew the same diligence to the full assurance of hope unto the end:

Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

That ye be not slothful, but followers of them who through faith and patience inherit the promises.

щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

For when God made promise to Abraham, because he could swear by no greater, he sware by himself,

Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

Saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee.

говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

And so, after he had patiently endured, he obtained the promise.

І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

For men verily swear by the greater: and an oath for confirmation is to them an end of all strife.

Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

Wherein God, willing more abundantly to shew unto the heirs of promise the immutability of his counsel, confirmed it by an oath:

Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

That by two immutable things, in which it was impossible for God to lie, we might have a strong consolation, who have fled for refuge to lay hold upon the hope set before us:

щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

Which hope we have as an anchor of the soul, both sure and stedfast, and which entereth into that within the veil;

що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

Whither the forerunner is for us entered, even Jesus, made an high priest for ever after the order of Melchisedec.

куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.