Acts 26

Then Agrippa said unto Paul, Thou art permitted to speak for thyself. Then Paul stretched forth the hand, and answered for himself:

А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

I think myself happy, king Agrippa, because I shall answer for myself this day before thee touching all the things whereof I am accused of the Jews:

О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

Especially because I know thee to be expert in all customs and questions which are among the Jews: wherefore I beseech thee to hear me patiently.

особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

My manner of life from my youth, which was at the first among mine own nation at Jerusalem, know all the Jews;

А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

Which knew me from the beginning, if they would testify, that after the most straitest sect of our religion I lived a Pharisee.

які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

And now I stand and am judged for the hope of the promise made of God unto our fathers:

І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

Unto which promise our twelve tribes, instantly serving God day and night, hope to come. For which hope's sake, king Agrippa, I am accused of the Jews.

а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

Why should it be thought a thing incredible with you, that God should raise the dead?

Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

I verily thought with myself, that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.

Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

Which thing I also did in Jerusalem: and many of the saints did I shut up in prison, having received authority from the chief priests; and when they were put to death, I gave my voice against them.

що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

And I punished them oft in every synagogue, and compelled them to blaspheme; and being exceedingly mad against them, I persecuted them even unto strange cities.

І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

Whereupon as I went to Damascus with authority and commission from the chief priests,

Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

At midday, O king, I saw in the way a light from heaven, above the brightness of the sun, shining round about me and them which journeyed with me.

то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

And when we were all fallen to the earth, I heard a voice speaking unto me, and saying in the Hebrew tongue, Saul, Saul, why persecutest thou me? it is hard for thee to kick against the pricks.

І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

And I said, Who art thou, Lord? And he said, I am Jesus whom thou persecutest.

А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

But rise, and stand upon thy feet: for I have appeared unto thee for this purpose, to make thee a minister and a witness both of these things which thou hast seen, and of those things in the which I will appear unto thee;

Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

Delivering thee from the people, and from the Gentiles, unto whom now I send thee,

Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

To open their eyes, and to turn them from darkness to light, and from the power of Satan unto God, that they may receive forgiveness of sins, and inheritance among them which are sanctified by faith that is in me.

відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

Whereupon, O king Agrippa, I was not disobedient unto the heavenly vision:

Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

But shewed first unto them of Damascus, and at Jerusalem, and throughout all the coasts of Judæa, and then to the Gentiles, that they should repent and turn to God, and do works meet for repentance.

але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

For these causes the Jews caught me in the temple, and went about to kill me.

Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

Having therefore obtained help of God, I continue unto this day, witnessing both to small and great, saying none other things than those which the prophets and Moses did say should come:

Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

That Christ should suffer, and that he should be the first that should rise from the dead, and should shew light unto the people, and to the Gentiles.

що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

And as he thus spake for himself, Festus said with a loud voice, Paul, thou art beside thyself; much learning doth make thee mad.

Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

But he said, I am not mad, most noble Festus; but speak forth the words of truth and soberness.

А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

For the king knoweth of these things, before whom also I speak freely: for I am persuaded that none of these things are hidden from him; for this thing was not done in a corner.

Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

King Agrippa, believest thou the prophets? I know that thou believest.

Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

Then Agrippa said unto Paul, Almost thou persuadest me to be a Christian.

Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

And Paul said, I would to God, that not only thou, but also all that hear me this day, were both almost, and altogether such as I am, except these bonds.

А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

And when he had thus spoken, the king rose up, and the governor, and Bernice, and they that sat with them:

І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

And when they were gone aside, they talked between themselves, saying, This man doeth nothing worthy of death or of bonds.

І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

Then said Agrippa unto Festus, This man might have been set at liberty, if he had not appealed unto Cæsar.

Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.