II Corinthians 3

Do we begin again to commend ourselves? or need we, as some others, epistles of commendation to you, or letters of commendation from you?

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Ye are our epistle written in our hearts, known and read of all men:

Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

Forasmuch as ye are manifestly declared to be the epistle of Christ ministered by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tables of stone, but in fleshy tables of the heart.

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

And such trust have we through Christ to God-ward:

Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

Not that we are sufficient of ourselves to think any thing as of ourselves; but our sufficiency is of God;

не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

Who also hath made us able ministers of the new testament; not of the letter, but of the spirit: for the letter killeth, but the spirit giveth life.

І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

But if the ministration of death, written and engraven in stones, was glorious, so that the children of Israel could not stedfastly behold the face of Moses for the glory of his countenance; which glory was to be done away:

Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

How shall not the ministration of the spirit be rather glorious?

скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

For if the ministration of condemnation be glory, much more doth the ministration of righteousness exceed in glory.

Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

For even that which was made glorious had no glory in this respect, by reason of the glory that excelleth.

Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

For if that which is done away was glorious, much more that which remaineth is glorious.

бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

Seeing then that we have such hope, we use great plainness of speech:

Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

And not as Moses, which put a vail over his face, that the children of Israel could not stedfastly look to the end of that which is abolished:

а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

But their minds were blinded: for until this day remaineth the same vail untaken away in the reading of the old testament; which vail is done away in Christ.

Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

But even unto this day, when Moses is read, the vail is upon their heart.

Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

Nevertheless when it shall turn to the Lord, the vail shall be taken away.

коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

Now the Lord is that Spirit: and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.

Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

But we all, with open face beholding as in a glass the glory of the Lord, are changed into the same image from glory to glory, even as by the Spirit of the Lord.

Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.