Psalms 17

Dávid imádsága. Hallgasd meg, Uram, az igazságot, vedd észre könyörgésemet, figyelmezzél imádságomra, mely nem jő csalárd ajakról.

Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

A te orczádtól jőjjön ki ítéletem, a te szemeid hadd lássanak igazat.

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Megpróbáltad az én szívemet, meglátogattál éjjel; próbáltál engem, nem találtál semmi *rosszat; ha tán* gondoltam *is,* nem jött ki a számon.

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

Az emberek cselekedeteinél a te ajkad igéjével vigyáztam az erőszakosnak ösvényeire.

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

Ragaszkodtak lépteim a te ösvényeidhez, nem ingadoztak lábaim.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Hívtalak én, mert te felelhetsz nékem, Istenem! Hajtsd hozzám füledet, hallgasd meg az én beszédemet.

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

Mutasd meg csudálatosan a te kegyelmedet, a ki megszabadítod jobboddal a te benned bízókat a támadóktól.

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Tarts meg engemet, mint szemed fényét; szárnyaid árnyékába rejts el engemet.

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

A gonoszok elől, a kik pusztítanak engem; ellenségeim elől, a kik lelkendezve vesznek körül engem.

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

Megkövéredett szívöket elzárták, szájokkal kevélyen szólanak.

Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

Körülvettek most minket mentünkben; szemeiket ránk szegzik, hogy földre terítsenek.

Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

Hasonlók az oroszlánhoz, a mely zsákmányra szomjaz, és a rejtekhelyen ülő oroszlánkölyökhöz.

із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

Kelj fel, oh Uram! Szállj vele szembe, terítsd le őt, szabadítsd meg lelkemet a gonosztól fegyvereddel;

Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

Az emberektől, oh Uram, kezeddel, a világ embereitől! Az ő osztályrészük az életben van; megtöltötted hasukat javaiddal, bővölködnek fiakkal, a miök pedig marad, gyermekeikre hagyják.

від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

Én igazságban nézem a te orczádat, megelégszem a te ábrázatoddal, midőn felserkenek.

А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!