Psalms 2

2:1

Miksi pakanat kiukuitsevat, ja kansat turhia ajattelevat?

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

2:2

Maan kuninkaat hankitsevat itseänsä, ja päämiehet keskenänsä neuvoa pitävät Herraa ja hänen voideltuansa vastaan.

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

2:3

Katkaiskaamme heidän siteensä, ja heittäkäämme meistä pois heidän köytensä.

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

2:4

Mutta joka taivaissa asuu, nauraa heitä: Herra pilkkaa heitä.

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

2:5

Kerran hän puhuu heille vihoissansa, ja hirmuisuudessansa peljättää heitä.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

2:6

Mutta minä asetin kuninkaani Zioniin, pyhälle vuorelleni.

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

2:7

Minä tahdon saarnata senkaltaisesta säädystä, josta Herra minulle sanoi: Sinä olet minun poikani, tänäpänä minä sinun synnytin.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

2:8

Ano minulta, niin minä annan pakanat perinnökses ja maailman ääret omakses.

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

2:9

Sinun pitää särkemän heitä rautaisella valtikalla, ja niinkuin savisen astian heitä murentaman.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

2:10

Nyt te kuninkaat, siis ymmärtäkäät, ja te maan tuomarit, antakaat teitänne kurittaa.

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

2:11

Palvelkaat Herraa pelvossa, ja iloitkaat vavistuksessa.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

2:12

Antakaat suuta pojalle, ettei hän vihastuisi, ja te hukkuisitte tiellä; sillä hänen vihansa syttyy pian. Mutta autuaat ovat kaikki ne, jotka häneen uskaltavat.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!