Psalms 144

Davidin Psalmi. Kiitetty olkoon Herra, minun turvani, joka käteni opettaa sotimaan, ja sormeni tappelemaan,

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

Minun laupiuteni ja minun linnani, minun varjelukseni ja minun vapahtajani, minun kilpeni, johon minä uskallan, joka minun kansani minun alleni vaatii.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Herra, mikä on ihminen, ettäs häntä korjaat? eli ihmisen poika, ettäs hänestä otat vaarin?

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

On sittekin ihminen tyhjän verta: hänen aikansa katoo niinkuin varjo.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Herra, kallista sinun taivaas, ja astu alas: rupee vuoriin, että he suitsisivat.

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Anna leimaukset iskeä, ja hajoita heitä: ammu nuolias ja kauhistuta heitä.

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Lähetä kätes ylhäältä, ja kirvota minua, ja pelasta minua suurista vesistä ja muukalaisten lasten käsistä,

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Joiden suu puhuu valhetta, ja heidän oikia kätensä on petollinen oikia käsi.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Jumala, minä veisaan sinulle uuden virren: minä soitan sinulle kymmenkielisellä psaltarilla,

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Sinä joka kuninkaille voiton annat, ja palvelias Davidin vapahdat murhamiekasta.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Päästä myös minua ja pelasta minua muukalaisten kädestä, joiden suu puhuu valhetta, ja heidän oikia kätensä on petollinen oikia käsi,

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Että meidän pojat kasvaisivat nuoruudessansa niinkuin vesat, ja meidän tyttäret, niinkuin templin kaunistetut seinät.

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Meidän aittamme olkoon täynnä, jotka runsaat elatukset antaisivat toinen toisensa perästä, että meidän lampaamme poikisivat tuhannen, ja sata tuhatta, kylissämme;

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Että härkämme olisivat vahvat työhön; ettei yhtään vahinkoa, eikä valitusta eli kannetta olisi kaduillamme.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Autuas on se kansa, jolle niin käy; vaan autuas on se kansa, jonka Jumalana Herra on.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!